Країна агресор, змінила тактику терористичних повітряних комбінованих ударів змістивши і їх напрямок. За збоченими підходами агресора після виходу рф з Чорноморської зернової ініціативи наразі основними цілями стали об’єкти портової і логістичної інфраструктури продовольства на півдні України. Вкупі це дозволило противнику певною мірою пробити протиповітряну оборону України.
Загрози від російських терористів з повітря зростають
За даними Командування ПС ЗСУ в ніч на 19 липня ворог випустив по Україні 63 повітряні цілі, з них збито 37 або ж 58,7% від усіх випущених ракет та дронів. Наступної ночі, на 20 липня, російські терористи вдарили по Україні використавши 38 ракет та дронів-камікадзе, з них підрозділами протиповітряної оборони знищено 18 цілей (47,3%). Це при тому, що раніше відсоток ураження повітряних цілей противника піднімався навіть інколи вище позначки у 90 відсотків.
Читайте також: Проти ракет та дронів рашистів є ще один “самохідний” варіант, але він має “турецьку прописку”
В ніч на 19 та 20 липня ц.р. російські терористи комбінованими масованими ракетно-дроновими ударами завдали уражень портовій інфраструктурі, що була задіяна в реалізації Чорноморської зернової ініціативи
Зниження відсотка ураження цілей показало, що над подальшим удосконаленням протиповітряної оборони потрібно працювати невпинно. Якщо з протидією складним повітряним цілям, як, наприклад ракети Х-22 чи різні типи балістичних ракет все більш-менш зрозуміло (потребується подальше насичення української ППО системам західного зразка типу Patriot, SAMP/T, що здатні з ними боротись), то для збільшення відсотку знищення інших повітряних засобів ураження противника (крилаті ракет різних класів, авіаційні ракети класу “повітря-земля”, дрони-камікадзе) потребується подальше насичення ППО системами ближньої дії. І, в першу чергу, треба працювати над безпосереднім захистом важливих об’єктів. В зв’язку зі збоченими підходами російського керівництва, перелік таких об’єктів суттєво розширюється до об’єктів, що забезпечують функціонування економіки України і, навіть, до житлових будівель та об’єктів культурної спадщини. А з наближенням опалювального сезону знову постане потреба захисту і об’єктів енергетичної інфраструктури. Для виконання цих завдань найбільш ефективними можуть бути системи протиповітряної оборони малого радіусу дії.
У ніч з 22 на 23 липня російські війська здійснили чергову масовану атаку по території Одеси та області. Унаслідок ракетної атаки пошкоджень та руйнувань зазнали об’єкти цивільної інфраструктури, багатоповерхові та приватні житлові будинки, автомобілі громадян На одній з центральних площ Одеси влучанням російської ракети понівечено православний собор / Фото: Костянтин Ліберов та Влада Ліберова
Не лише Patriot та SAMP/T
На останньому рубежі оборони від повітряних атак противника стоять системи ППО малої дальності. Таких систем в ЗСУ критично мало і представлені вони радянськими й західними ракетними комплексами (здебільшого застарілими), невеликою кількістю німецьких зенітних установок Gepard та їхніми застарілими радянськими аналогами, а також зенітними кулеметами. Крім того, ЗСУ масово використовують радянські й західні ПЗРК (керовані переносні ракети). Слід зазначити, що ці системи мають критичне значення і для забезпечення безпосереднього прикриття військ, що діють на полі боя. Через це щоразу треба робити нелегкий вибір – що необхідно прикривати в першу чергу.
Позначки на машині ЗРК Patriot свідчать, що на тлі нестачи систем малої дальності ці вартісні системи вимушені збивати “копієчні” дрони-камікадзе, використовуючи ракети, що коштують в десятки разів дорожче за цілі / Cтоп-кадр з офіційного відео Повітряних Сил України
З огляду на це, наразі критичною потребою для ЗСУ є збільшувати кількість цих систем до такого ступеню, щоб наявна їх кількість дозволяла вирішувати завдання прикриття як військ, так і об’єктів критичної інфраструктури.
Поряд з різного роду зенітними ракетними ситемами малого радіусу дії, як, наприклад ЗРК Оса-АКМ, а бо ж ЗРК Avenger тіж ПЗРК (Stinger, Piorun, Martlet, RBS-70, Ігла-1, Стріла-2 та ін.), що використовуються для прикриття об’єктів, окрему нішу займають зенітні артилерійські системи. До таких систем можна віднести як радянські ЗСУ-23-4 “Шилка”, так і отримані від партнерів німецькі зенітні танки Gepard. Подібні системи можуть бути вкрай ефективними, як для прикриття військ, так і для безпосереднього прикриття об’єктів критичної інфраструктури на ближніх рубежах, де використовувати зенітні ракети ближньої дії уже недоцільно та дорого. Використовувати артилерійські зенітни системи значно дешевше, ніж використовувати навіть ПЗРК. Так, якщо виходити з оцінки вартості боєприпасів, середня вартість гарантованого знищення типової цілі типу дрон-камікадзе Shahed може становити від 3000 до 10 000 тисяч доларів – в залежності від типу боєприпасів та умов обстановки. Це є доволі низьким показником у порівнянні з тим, що для ураження таких цілей в Україні іноді використовуються навіть ракети системи Patriot вартістю до 1 млн. доларів за одиницю.
Такі системи дозволяють знищувати ракети та дрони противника, яким вдалось прорватись через віддалені рубежі протиповітряної оборони, безпосередньо в район розташування об’єктів. Так, наприклад, оглядачі Conflict Intelligence Team припускають, що під час чергової хвилі масованих обстрілів об’єктів критичної інфраструктури 18 жовтня 2022 року саме із зенітної установки Gepard була знищена крилата ракета Х-101 над ТЕЦ-6 в Києві.
Зенітна САУ Gepard із складу ЗСУ, жовтень 2022 року / Фото: Bild
Значно зростає ефективність зенітної артилерії для вирішення завдання безпосереднього прикриття військ та об’єктів, коли маємо справу з сучасними зенітними артилерійськими системами. Такі системи, наприклад, можуть вести вогонь програмованими розривними боєприпасами повітряного підриву, що значно підвищує ефективність боротьби з малорозмірними цілями і, на відміну від зенітних ракет, ці боєприпаси не вразливі перед засобами радіоелектронної протидії.
Крім того, сучасні зенітні артилерійські системи можуть використовуватись у складі комплексу таких засобів, що поєднується системою бойового управляння. Таким чином формується єдиний елемент системи протиповітряної оборони, що може прикривати певний напрямок, взаємодіючи з єдиним командним центром і здійснюючи обмін всім спектром даних. Це робить сучасні зенітні артилерійські системи, грізною силою в питанні протидії цілому спектру ворожих засобів повітряного ураження.
Вселяє певні надії те, що Україна в середині весни ц.р. вже отримала перші подібні сучасні артилерійські системи. Мова йде про комплекси протиповітряної оборони Skynex німецької розробки від концерну Rheinmetall. За стандартною конфігурацією, до складу комплексу Skynex може входити блок управління та контролю, радар X-TAR3D та чотирьох артустановок Mk3. Дистанція ураження цілі – до 3 км.
Комплекс ППО Skynex від Rheinmetall / Іілюстративне зображення з відкритих джерел
Такі системи ППО вкрай потрібні нашій країні для надійнішого захисту інфраструктури від атак з повітря, тому, як повідомляють ЗМІ, вже йдуть перемовини про можливе спільне виробництво окремих компонентів до систем Skynex. Але, наразі у відкритому доступі поки не з’являлась інформація про реальні випадки бойового застосування таких систем, або ж просування в питані кооперації.
Однак, навіть при побіжному вивченні питання, вимальовується певна проблема, яку треба враховувати. При виробництві цих систем та поставках боєприпасів німецька Rheinmetall критично залежтить від підрядників зі Швейцарії, країни із показово “нейтральною” позицією. Така позиція вже примусила замислитись навіть Бундестаг ФРН – мовляв, якщо війна прийде і на німецьку землю, Швейцарія може й для Берліну заблокувати поставку боєприпасів. Це, зокрема, стосується і 35-мм програмованих боєприпасів повітряного підриву AHEAD, що використовуються цією системою і справді дають гарний функціонал по знищенню крилатих ракет та дронів-камікадзе ворога на ближніх дистанціях.
Тож з метою диверсифікації зусиль по нарощуванню ППО України сучасними зенітними артилерійськими системами було б цілком слушним звернути увагу на турецьку систему подібного класу Korkut (до якої вже давно з цікавістю приглядаються українські військові).
Korkut – турецький оптимум
Турецький 35-мм самохідний комплекс протиповітряної оборони Korkut, розроблений відповідно до стандартів НАТО. Він призначений для протиповітряної оборони механізованих військ та мобільних підрозділів, а також стаціонарних об’єктів таких як військові бази, об’єкти критичної інфраструктури – може ефективно використовуватись для захисту електростанцій (включно з АЕС), портів, об’єкті транспортної інфраструктури, промислових та інших об’єктів, що піддаються терористичним ударам з боку РФ. Система забезпечує захист зони охоплення, виконуючи операції від виявлення до перехоплення та знищення цілей.
Трецький самохідний комплекс протиповітряної оборони Korkut
Самохідний комплекс протиповітряної оборони Korkut складається з трьох 35-мм самохідних зенітно-артилерійських установок та одного самохідного пункту бойового управління. Завдяки власним датчикам та програмним алгоритмам, ця система може працювати повністю автономно, а за потреби – під управлінням системи вищого рівня. Слід також відзначити, що всі елементи ситеми базуються на бронемашині FNSS ACV-30 – вона плаваюча і може долати річки та глибокі води. Максимальна швидкість по дорозі – 65 км/год, по воді – 6 км/год.
Така архітектура, а також стабілізація гарматної башти в двох площинах дозволяють Korkut вести відстеження повітряної обстановки, зокрема і супроводження та знищення цілей під час руху. Це відбувається завдяки стабілізації гарматної башти в двох площинах. При цьому інтегрована система відстеження, що включає радіолокаційні та електрооптичні датчики, забезпечує автоматичне супроводження цілей.
Пункт бойового управління системи Korkut
Пункт бойового управління, керує трьома гарматними системами, здійснює захоплення та відстеження цілей за допомогою пошукового 3D-радара, має інтегровану систему розпізнавання загроз “свій-чужий”. При цьому ефективний радіус дії радару становить 70 км.
Цікаво, що функції контролю та управління цього командного пункту можуть бути реалізовані й для інших комплексів ППО – зокрема в турецькй системі ППО це стосується, наприклад, зенітно ракетного комплексу малої дальності HISAR-А. Так, пункт бойового управління системи Korkut, окрім вирішення завдань розподілу цілей між самохідними зенітно-артилерійськими установками, що входять до його складу, забезпечує повну взаємосумісність з системами управління військами та системами вищого рівня управління.
Самохідна зенітно-артилерійська установка комплексу ППО Korkut
Самохідна зенітно-артилерійська установка комплексу ППО Korkut оснащена здвоєною 35-мм гарматою Oerlikon KDC-02, що виготовляється за ліцензією турецькою компанією МКЕК. Здвоєна гармата забезпечує швидкострільність до 1100 пострілів на хвилину. Установка здатна ефективно вражати широкий спектр повітряних цілей на дальностях до 4 км. Як стверджують у Aselsan, додатково комплекс може бути озброєний ПЗРК – Stinger чи іншою аналогічною системою.
Весь спектр 35-мм боєприпасів виготовляється в Туреччині компанією МКЕК. Що важливо, крім класичних типів, як то HEI (осколково-фугасний снаряд) та TPT (практичний трасуючий снаряд, що використовується в навчальних цілях), турецький Korkut також може вести стрільбу 35-мм програмованими розривними боєприпасами повітряного підриву ATOM, що розроблені компанією Aselsan.
Це суттєво підвищує ефективність ураження та знищення повітряних цілей при відносно низькому співвідношенні “ціна-якість”. При цьому автоматичний безстрічковий механізм подачі боєприпасів (ALAFM), який застосовується в Korkut, надає унікальну можливість одночасного завантаження в магазин двох різних типів боєприпасів і можливість зміни типу боєприпасу за короткий час (менше 15 секунд). Це, своєю чергою, дозволяє екіпажу оперативно реагувати на зміну тактичної обстановки та обирати найбільш оптимальний тип боєприпасу в конкретних умовах бойової обстановки.
35-мм програмований розривний боєприпас повітряного підриву ATOM
Як стверджують розробники, ці боєприпаси значно підвищують ефективність самохідного комплексу протиповітряної оборони Korkut проти низки сучасних загроз, зокрема крилатих ракет, ракет “повітря-земля” та БпЛА, а також проти вертольотів та винищувачів.
Тут також необхідно підкреслити, що системи програмування боєприпасів повітряного підриву ATOM, що застосовуються в Korkut та AHEAD до Skynex суттєво відрізняються – тож ці боєприпаси не взаємозамінні і можуть використовуватись лише з конкретними системами.
Самохідний комплекс протиповітряної оборони Korkut
Gepard, Skynex Korkut мають свої особливості
Звісно, що в умовах посилення російських терористичних атак, Україна має актуальну потребу в отриманні всіх систем, що є у можливому доступі. Це рівною мірою стосується і перевірених німецьких зенітних танків Gepard, і технологічних Skynex і модернових і збалансованих для широкого використання в умовах України турецьких Korkut. Саме гусенична база останніх, броньовий захист екіпажів і зведеність в єдину систему (combat unit) дозоляють ефективно використовувати цей комплекс безпосередньо на полі бою.
Всі елементи комплексу ППО Korkut базуються на бронемашині FNSS ACV-30 – вона плаваюча і може долати річки та глибокі води
Слід відзначити, що за своєю концепцією Korkut у чомусь повторює перевірену німецьку систему Gepard та є близькою за концепцією з німецькою Skynex. Однак турецька система є більш сучасною ніж Gepard та значно дешевшою, як по ціні за набір елементів системи, так і за витратами на експлуатацію, обслуговування та необхідні боєприпаси у порівнянні зі Skynex.
Якщо порівнювати Korkut та Gepard, то одразу можна відзначити, що, хоча за принципом дії ці системи є майже однаковими, Korkut є сучасною ситемою. Турецький комплекс ППО Korkut знаходиться на самому початку свого життєвого циклу, йде виробництво цих ситем та необхідних запасних частин та комплектуючих до них, постачання цих систем здійснюються безпосередньо від виробника. При цьому паралельно йде удосконалення системи та апробація модернізаційних пакетів, вносяться необхідні удосконалення і у програмне забезпечення. Це відбувається на основі отримання виробником даних щодо бойового застосування системи безпосередньо від експлуатантів.
Зенітна самохідна артилерійська установка Gepard / Фото з відкритих джерел
В той же час Gepard є надійною та достатньо ефективною системою, наразі можна говорити про наявність у світі декількох сотень цих зенітних танків, що потенційно можуть поповнити арсенали українських зенітників. Однак Gepard представляє попередні покоління і вже більше як 40 років не виготовляється. Перспективи подальшого застосування цієї ситеми є обмеженими її моральним та фізичним старінням і це, безперечно, треба враховувати роблячи вибір на користь більш сучасних систем.
Тут також слід відзначити, що до переваг Korkut можна віднести те, що цей комплекс вже стоїть на озброєнні турецької армії та зарекомендував себе за результатами бойового застосування в конфліктах в Сирії та Лівії. Наразі збройні сили Туреччини оперують близько десятка таких комплексів з подальшими планами довести їх кількість до 14 (42 самохідні зенітно-артилерійські установки та 14 пунктів бойового управління). За інформацією від джерел Defense Express, в разі потреби, самохідний комплекс протиповітряної оборони Korkut може бути поставлений Україні в короткі терміни і з запасів ЗС Туреччини. Як раніше повідомляв, Defense Express, варіанти поставок обговорювались ще в листопаді 2022 року.
Комплекс ППО Korkut зарекомендував себе за результатами бойового застосування в конфліктах в Сирії та Лівії
Порівняння Korkut та Skynex, які мають переваги застосування програмованих боєприпасів повітряного підриву власних систем (ATOM та AHEAD, відповідно) також може дати поштовх для роздумів. Безперечно, кожна з цих систем може мати свої переваги.
Skynex може бути більш мобільним при перекиданні та використанні в умовах наявності добре розвиненої мережі автомобільних доріг. Але ця перевага може обертатись і на недолік, коли мова заходить про використання цієї системи в інтересах організації прикриття військ безпосередньо на полі бою. На відміну від Korkut, Skynex зкомпоновано, хоча і на високопрохідному, але колісному шасі, що має певні обмеження в пересуванні на полі бою. До того ж наразі немає підтверджених відомостей стосовно можливостей цієї системи по веденню вогню з ходу чим може похизуватись Korkut.
Наряду з позитивом від заяв стосовно можливості співпраці по цій системі з українською промисловістю (наразі незрозуміло, про що може йти мова) відвертим виром невизначеності виглядає залежність в певних питання від Щвейцарії. Ця країна може мати власні думки стосовно дозволу на передачу тих чи інших належних їй технологій, що може суттєво відрізнятись від підходів керівництва Rheinmetall.
Також слід зазначити, що, окрім можливості блокування Швейцарією постачання Україні програмованих боєприпасів повітряного підриву AHEAD, що само по собі нівелює ряд переваг для ЗСУ від володіння дороговартісною сучасною системою, недоліком може бути і сама вартість таких боєприпасів, що у порівнянні з тими ж турецькими ATOM може бути більшою у декілька разів.
В зв’язку з цим важливо наголосити, що, як повідомляють джерела Defense Express, до питань що можуть обговорюватись в процесі підготовки угоди на постачання Україні турецьких комплексів ППО Korkut, може бути віднесено можливість передачі нашій країні технології виготовлення цього унікального програмованого боєприпасу повітряного підриву та розгортання відповідного виробництва в Україні. Це є важливим та стратегічно цікавим з точки зору можливості накопичення та розвитку технологій та компетенцій, що є критичними для забезпечення обороноздатності нашої держави.
Ілюстративне фото з Facebook Генерального штабу ЗСУ
Раніше Defense Express також повідомляв, що у випадку закупівлі цих комплексів розробник пропонує проведення навчання персоналу для забезпечення максимальної польової підтримки та надає вже стандартну пропозицію з локалізації виробництва системи Korkut у випадку отримання відповідного запиту від української сторони.
Швидкому руху в напрямку розвитку плідного співробітництва може сприяти і той факт, що в Україні вже декілька років діє представництво компанії Aselsan (компанія Aselsan Україна), відкрито центр технічної підтримки продуктів компанії, що поставляються для потреб сектору безпеки та оборони України.
Тут також слід відзначити, що прийняття рішення на користь закупівлі системи Korkut може стати і кроком до уніфікації систем ППО, що використовуються в Збройних силах України. Треба згадати, що на головному корветі ВМС України “Гетьман Іван Мазепа” буде встановлена споріднена з Korkut система Gökdeniz, з подальшою перспективою її встановлення і на решті кораблів серії турецьких корветів для України. З огляду на це, ВМС України також потребуватимуть програмованих боєприпасів повітряного підриву ATOM і, бажано, щоб вони були вітчизняного виробництва.
Не зважаючи на певні особливості підходів влади Туреччини до питань постачання Україні систем озброєнь, приклад з практичною реалізації проекту будівництва в Україні турецькою компанією Baykar Defence заводу по виробництву безпілотників вселяє оптимізм і в питанні можливості появи в нашій країні заводу з виробництва турецьких 35-мм програмованих боєприпасів.
Це могло б потенційно статись за результатами укладення можливої угоди на продаж комплексів ППО Korkut від Aselsan. Якщо ж зважати на можливі підходи турецького уряду, цілком ймовірно, що прийняттю позитивного рішення про продаж цих систем може сприяти те, що вони не є зброєю нападу, а є зброєю, що призначена для захисту об’єктів інфраструктури та мирного населення. До того ж, де-марш Москви по виходу з Чорноморської зернової ініціативи створює для Анкари нові стимули для розширення підтримки України і розвитку співробітництва саме з нашою країною.
Макет виробничої ділянки Baykar в Україні
Korkut, Gepard, Skynex – потрібно все і скоріше
З наближенням зимового періоду російські терористи, з великою ймовірністю, можуть повернутись до тактики тероризування населення України шляхом завдання ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури. Тож насичення ППО засобами малого радіусу дії для боротьби з дронами-камікадзе, крилатими ракетами та ракетами класу “повітря-земля”, а також нарощування кількості засобів армійської ППО для прикриття військ в ході виконання ними бойових завдань в усіх видах бою є одним з найважливіших завдань. З огляду на це, не слід випускати з поля зору можливість подальшої співпраці з партнерами України в питанні отримання подальших партій зенітних танків Gepard та нарощуванню кількості систем Skynex – це все зараз стане в нагоді.
Комплекс ППО Skynex від Rheinmetall / Ілюстративне зображення з відкритих джерел
Також можна констатувати, що турецький Коркут може бути оптимальним рішенням для виконання визначених вище завдань і, як виглядає може бути поставлений вже до настання нового “сезону” російського терору. Поява в Україні на додаток до німецьких зенітних артилерійських систем ще й турецької надала б змогу захистити ще декілька об’єктів, а, заодно, зробити заділ і в плані накопичення критичних для обороноздатності країни технологій та створити виробництво програмованих розривних боєприпасів повітряного підриву та можливість їх виробництва в Україні, а заодно і забезпечивши певну уніфікацію сухопутних зенітних ситем з системами, що встановлюються на нових українських корветах. Не слід виключати і можливість локалізації виробництва цих систем в Україні.
Не варто забувати і про те, що, якщо Україна має великий потенціал у створенні власних зенітних ракетних систем, то в плані створення зенітних артилерійських систем про власні напрацювання залишається лише мріяти. Або ж напрацьовувати за рахунок взаємовигідної співпраці з партнерами, взаємно підсилюючи одне одного – особливо з тими з ким є позитивна спільна історія.
Читайте також: Найбільша загадка чергового пакету допомоги від Німеччини: лазерне наведення для IRIS-T SLM
