Постачання до України балістичних ракет ATACMS скоріш за все відбуватиметься на постійній основі та в адекватній кількості. Про це свідчить заява очільника відділу закупівель армії США Дуга Буша, який зазначив, що виробничі потужності ATACMS вийшли на достатній рівень, а у Пентагоні більше не переймаються скороченням їхніх запасів, як це було у червні 2023 року, назвавши це “практичними аспектами доступності”.
Також, він зазначив, що значна кількість ракет, яка була замовлена багато років тому зараз якраз стала у нагоді ЗСУ. А збільшення постачання ракет означає десятки кожні декілька місяців і “з цієї лінії виходить багато ATACMS”, цитує Дуга Буша Politico.
Читайте також: Франція хоче ЗРК SAMP/T NG, який би міг на 600 км збивати навіть “Кинжал”
Техогляд ATACMS
З боку Defense Express в цих умовах можемо спробувати дати відповіді на найбільш очікувані питання, що можуть виникнути на фоні цих слів американського посадовця. Зокрема скільки ж у США запасів ATACMS, скільки вони виробляють та, чому тоді ще майже рік тому ATACMS були у категорії табу і що могло змінитися.
Коли мова йде про ATACMS, то варто розуміти, що це далеко не нова ракета і її активне постачання до американського війська розпочалось ще у 1990 році. Тобто за цей час їх дійсно виготовили значну кількість, яку саме – актуальні точні дані засекречені й у Пентагоні відмовились їх розкрити.
Але за оцінками мова йде про те, що загалом Lockheed Martin виробив 4000 ракет, з яких близько 600 було використано, як за час бойових дій, так із під час навчань. Але це не означає те, що їх десь 3400 одиниць.
Реальну кількість цілком можливо орієнтовно встановити на основі відкритих даних. Зокрема не є таємницею інформація щодо кількості ракет за квітень 2007 року. Відповідно до них в арсеналі армії США тоді було близько 2100 ракет у різних версіях.
А це: 1076 касетних М39 з дальністю до 165 км, 488 М39A1 з дальністю 300 км, які не вироблялись з 1996 та 2003 років. Також у 2003-2004 роках було припинено виробництво двох рідкісних версій ракети: з самонавідними суб-боєприпасів BAT – 75 виготовлених та 153 одиниці M48 з унітарною бойовою частиною та дальністю до 270 км.
Надалі вироблялись лише нові M57 з унітарною осколково-фугасною бойовою частиною. У цю версію також перероблялись М39 та М39А1, які отримали індекс M57E1.
А у відповіді на питання скільки їх переробили може допомоги ще один масив несекретних даних за 2018 рік:
Відповідно до них M57 до 2013 року планувалось виробити 513 одиниць. А з касетних версій до 2020 року переробити 220 ракет, які також проходили заміну твердопаливного двигуна та оновлення всіх систем.
Строк у 2020 рік також важливий тим, що у цьому році Lockheed Martin повідомив, що отримав замовлення на 426 млн доларів з виробництвом понад 400 ракет зі строком виконання до 31 березня 2023 року. Скоріш за все мова також йшла про паралельне виробництво нових та переробку старих ракет.
Таким чином з близько 1500 касетних ATACMS могло залишитись десь 1000 касетних М39 та М39А1. Але від цієї кількості необхідно відняти ті, які вже вийшли за строки експлуатації, хоча вони все одно залишаються резервом з можливістю відновлення.
Нових та конвертованих M57 з унітарною бойовою частиною близько 1300 ракет, до яких треба додати ті, які були вироблені та відновлені впродовж 2023 та частини 2024 року. Але від загального показника також треба відняти ракети, які були замовлені іншими країни, але це не значна кількість.
Тому, виключно орієнтовно, у США у наявності на рівні 2024 року може бути приблизно, включно з експортом та використанням: понад 2500 ATACMS у різному стані та версіях, з яких нових близько 1500 в осколково-фугасній версії та дальністю до 300 км.
Але головне – це темп, з яким Lockheed Martin продовжує їх виробляти та відновлювати. Справа в тому, що розширення виробництва відбувалось поступово і не без проблем. А через те, що у США пів року не могли прийняти оборонний бюджет була заблокована подальша програма із розширення виробництва боєприпасів, включно із ракетами ATACMS. Тобто наразі виробничий “маховик” закрутився з відповідною потужністю та набирає оберти.
Тобто якщо у 2020-2023 році Lockheed Martin виробляв і відновлював з десяток ATACMS на місяць, то тепер мова йде про десятки, у множині. А ще одним важливим фактором є те, що у США до серійного виробництва наближається PrSM із дальністю у 500-600 км.
Читайте також: Темп збільшення ворожого війська досяг 40 тисяч на місяць навіть попри втрати
