У РФ використовують спадщину СРСР, який у 80-х активно працював над темою гіперзвукових ракет. Defense Express вже детально описав роботи над літаючою лабораторією “Холод” на базі С-200, про Х-45 під прототип Ту-160, а також про серійну ракету Х-15, для якої була задекларована швидкість у “майже гіперзвук” – 5 Махів.
Але у СРСР намагались створити ще одну ракету зі швидкістю, як була максимально близької до гіперзвукової, або навіть мати її. Мова йде про Х-90, над якою працювало МКБ “Радуга”, розробник вже згаданої Х-15, а також більшості ракет, які зараз рашисти запускають по Україні: Х-22, Х-32, Х-59, Х-555, Х-101. А виробляти її мав “НПО Машиностроения”, який серед усього іншого відповідає за “Оникс” та “Циркон”.
Читайте також: Скільки коштує одна секунда стрільби з Phalanx CIWS чи Centurion C-RAM, які дуже необхідні Україні
На фоні того, що такі ракети, як “Калибр”, Р-500 для ОТРК “Искандер” та навіть “Кинжал” є радянськими проєктами 80-х років, то цілком можливо, що у Кремлі планують додати до них і Х-90.
Історія Х-90 починається у СРСР на початку 80-х років. Саме тоді йшла розробка під шифром “Б-239” з метою створення заміни крилатої дозвукової Х-55. Передбачалось створити ракету із прямотічним двигуном та швидкістю, за різними джерелами, 4,5-6 Махів, що дозволить їй прорвати “наявні та перспективні” системи протиповітряної оброни. При цьому дальність мала становити 3000 км.
Носієм Х-90 планувався Ту-160, який у 1981 році вже здійснив перший політ. Таких ракет літак мав брати лише дві, по одній у кожному відсіску озброєння. Малу кількість ракет мало компенсувати рішення з розміщенням двох бойових частин, які могли послідовно скидатись на різні цілі. Аналогічну схему у РФ використали для нової версії Х-101.
Сама ракета виходила довжиною 11 метрів, а розмах крил, які складались – 7 метрів, вага планувалась у 15 тонн. Система наведення, на додачу до інерціальної системи – радянський варіанті DSMAC, але з порівнянням радіолокаційних зображень місцевості із закладеним у пам’ять. Скоріш за все – СНРК “Кадр”, яка була розроблена під не доведену до пуття 3М-25 “Метеорит” (П-750).
Схема пуску передбачала скидання ракети з висоти не менше 7 км, вмикання твердопаливного прискорювача, який розганяв ракету до швидкості де вже міг запуститися прямотічний двигун. Стендові випробування двигуна завершились на рівні 1988 року. А перші випробування прототипів Х-90 стартували на рік раніше, на авіабазі “Энгельс”.
Але СРСР вже почав тріщати й розробка стала нікому не потрібною, а остаточно її нібито закрили у 1992 році. На фоні пошуку фінансування МКБ “Радуга” відкрито продемонструвала на виставці МАКС-1995 один із дослідних зразків чи макет Х-90. Але назвало його “ГЭЛА” – “гиперзвуковой экспериментальный летательный аппарат”.
І на цьому сліди цієї розробки втрачаються, якщо не рахувати те, що згодом макет виставили на демонстраційному майданчику підприємства.
Але у 2012 році доволі несподівано у російських ЗМІ виплив інсайд від джерела у “ЦАГИ” (“Центральный аэрогидродинамический институт” – провідний та ключовий російський дослідний центр у цій сфері), мовляв, перші пуски Х-90 вже планувались на базі 929-го випробувального центру Міноборони РФ в Ахтубінску, але роботи “призупинили” на два роки.
На фоні цього у МКБ “Радуга” прокоментували, що не працюють за цією темою вже з 10 років, тобто з 2002, що також не відповідає інформації щодо закриття проєкту у 90-х. Далі про цю ракету знову забувають, поки “ГЭЛА” не демонструється на виставці “Армия-2019”, хоча там вона зацікавила лише поціновувачів історії.
Але вже у 2023 році про виставлену на тому ж самому стенді ракету у РФ активно пишуть профільні російські видання. Зазначаючи, що роботи над проєктом були відновлені у 2009 році з метою “отримання новітнього стратегічного ударного озброєння”.
Тому, враховуючи вирішення у РФ головної проблеми створення таких ракет – прямотічного гіперзвукового реактивного двигуна, поява у Кремля ще й Х-90 виглядає доволі реалістичним сценарієм.
Але безпорадним, бо гіперзвуковий “Циркон” все одно провалив свою головну задачу, заради якої створювався. А пояснення цьому доволі банальне. Гіперзвукові ракети у СРСР накреслювались у 80-х та мали стати на озброєння у 90-х та 2000-х, а зараз ці наробки вже відстають від можливостей західної протиракетної оборони на 20 років.
Читайте також: Війна дронів як вона є: “Маґура” FPV-дронами рознесла російські неземні дрони з АГС-17 (відео)
