Українські війська прорвали перші позиції “лінії Суровікіна”. Що це змінює на південному фронті

танк

Автор фото, Reuters

Темпи українського наступу зростають. Якщо досі щоденне просування ЗСУ на Токмацькому напрямку обчислювалося сотнями метрів, а то й менше, то минулої доби їм вдалося пройти 2-3 км і подолати передові позиції вже основного рубежу російської оборони.

Судячи з супутникових карт і повідомлень з місць, прорив перших позицій головного рубежу російської оборони – так званої лінії Суровікіна – стався на двох ділянках у районі села Вербове, важливого опорного пункту на схід від Роботиного, з якого російська армія відступила кілька днів тому.

  • Українські війська прорвали основну лінію російської оборони на півдні – WSJ
  • "Як під Верденом". Репортаж з Куп'янська, де Росія посилює атаки
  • Дайте Україні воювати так, як вона хоче, а не критикуйте контрнаступ – директор ISW

Зараз українські війська, що вклинилися в російські оборонні порядки по лінії Оріхів-Токмак, розширюють смугу наступу, атакуючи на схід у напрямку Вербового та на південь в обхід села Новопрокопівка.

З чим пов'язана така активізація

Характер бойових дій на цій ділянці змінився після того, як українцям вдалося прогризти оболонку "листкового пирога" російської оборони – так звану зону забезпечення із колосальною щільністю мінування. За деякими оцінками, вона становила до 45 тисяч мін на квадратний кілометр.

Самі по собі мінні поля неспроможні зупинити наступ противника, що має сучасні засоби розмінування, але здатні затримати його просування, забезпечити успішну роботу артилерії та авіації по вузькій смузі прориву і час перекидання резервів на небезпечний напрямок.

Водночас мінні перешкоди сковують і сторону, що обороняється, позбавляючи її можливості наносити контрудари у фланг – адже міні все одно, хто на неї наїде або наступить. У такій ситуації дії обох сторін передбачувані. Зрозуміло, де, куди та якими силами рухаються ті, хто наступає. Зрозуміло, де, як і якими силами супротивник має намір відбивати атаку.

Але мінні поля пройдені, і відновлюється маневрова війна з обопільними можливостями. Знову можуть розпочати бій великі з'єднання як живої сили, так і техніки. Вже на початку нового етапу битви у російської армії виникли труднощі – у її обороні утворилися діри, їх треба чимось затикати.

Ціна помилки тепер набагато вища

Це не означає, що подальше просування ЗСУ на Токмацькому напрямку піде легко та швидко. Поки що вони наступають на відносно вузькій ділянці, простору для розгортання по-справжньому великих ударних угруповань недостатньо, а російське командування має резерви – воно, судячи з усього, не збирається відсиджуватися в пасивній обороні, збирає сили на флангах і, можливо, готується контратакувати.

Однак ціна помилки під час боїв в основній смузі оборони набагато вища, ніж при боях у зоні забезпечення, проламування якої було лише підготовкою до головної битви. За маневрової війни варіантів розвитку подій багато, спрогнозувати їх важко – вони не завжди залежать від розкладу сил та якості озброєнь.

В історії воєн є чимало випадків, коли до тяжкої поразки і навіть розгрому цілої армії призводила відсутність у її командування в потрібному місці в критичний момент відносно невеликого резервного підрозділу – наприклад, батальйону піхоти чи протитанкової батареї.

Джерело

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *