У відкритому доступі з’явилась електронна версія нового випуску журналу “Экспорт вооружений”, який видає рашистський “Центр анализа стратегий и технологий” (ЦАСТ). В одній із публікацій цього журналу є зокрема публікація, в якій по суті звучить заклик для РФ перейти на виробництво артсистем натівського 155-мм калібру для поступової заміни радянського 152-мм калібру.
На користь такого заклику в публікації звучать такі тези. Артсистеми радянського 152-мм калібру мають дальність стрільби менше позначки в 40 км, а показник ймовірного відхилення від цілі перевищує 150 м. При цьому на снаряди радянського 152-мм калібру неможливо поставити комплекти для перетворення в керовані, використання керованих суббоєприпасів теж неможливе. І це робить 152-мм артилерію морально застарілою порівняно із 155-мм артилерією натівського зразка.
Читайте також: ЗСУ вдало підловили російську САУ “Мста-С”, на яку завантажували боєприпаси (відео)
Рашистська 152-мм гаубиця 2А61 “Пат-Б”, що має 155-мм варіант під індексом М-389, ілюстративне фото з відкритих джерел
Очевидно, що в заклик перейти на виробництво 155-мм артсистем рашисти закладають й логіку ведення війни проти України. Бо в цій публікації журналу від ЦАСТ наводиться і таке порівняння, з посиланням на західні джерела – після того, як ЗСУ почали перехід на 155-мм калібр, дальність стрільби артилерії виросла до 35-40 км, точність стрільби виросла в 1,5-1,7 разів, а показник необхідної витрати некерованих 155-мм снарядів для ураження цілей зменшився в 1,8-2 рази, порівняно з радянським 152-мм калібром.
Тим більш, як для себе визначають самі росіяни, у них вже раніше були приклади, коли артилерія радянського зразка в підсумку не витримала конкуренції з артсистемами західного зразка, але адекватну відповідь на виклик дати не встигли.
Південноафриканська 155-мм гаубиця G5, ілюстративне фото з відкритих джерел
Тут мається на увазі приклад зразка 1980-х років, коли у відповідь на поставки від СРСР до Анголи гаубиць Д-30 та РСЗВ БМ-21 калібру 122-мм Південно-Африканська Республіка в короткі строки налагодила виробництво й поставки у війська гаубиць G5 калібру 155-мм, що показали себе вкрай ефективними.
“Радянська відповідь прозвучати не встигла по причині розвалу СРСР”, а найновітніші артсистеми калібру 152-мм в розпорядженні армії РФ – 2С19М2 “Мста-С” та 2С35 “Коалиция-СВ” – створені ще за накресленнями 1970-1990-х років.
Китайські 155-мм САУ PLZ-055, липень 2021 року, фото з відкритих джерел
Також цікаво, що росіяни для себе “одним із найбільш показових” прикладів переходу на артилерію 155-мм замість 152-мм вважають взагалі Китай. Ця країна ще в 2008 прийняла на озброєння 155-мм САУ PLZ-05, такі артсистеми в першу чергу направляються на озброєння артилерійських полків та бригад, повний перехід на 155-ий калібр китайці планують завершити орієнтовно до 2030 року.
І що також важливо, що уже орієнтовно 177 одиниць PLZ-05 уже продані на експорт, а сумарний портфель експортних замовлень на ще 162 одиниці – зараз на етапі проробки.
Китайська 155-мм САУ PCL-181, ілюстративне фото з відкритих джерел
Якщо звіритись за даними The Military Balance 2023, то побачимо, що сухопутні війська Китаю мають в своєму розпорядженні понад 9550 артсистем, зокрема САУ – 3180, із яких на артсистеми калібру 155 мм припадає лише 920 одиниць – 320 одиниць PLZ-05 та 600 одиниць PCL-181. Тобто у випадку з КНР про масштабний перехід на 155-мм калібр мова насправді не йде.
Але з іншої сторони, навіть на просто лише розмірковування російських загарбників про перехід на артилерію калібру 155-м треба звертати окрему увагу. Хоча б тому, що російський ВПК має в своєму запасі проекти по 155-мм артилерії, що розроблялись на експорт, і доведені до стадії дослідних зразків: варіант буксируваної гаубиці 2А61 “Пат-Б” під індексом М-389 зразка 1990-х років; та САУ 2С19М1-155, вперше показана ще в 2001 році, але демонструвалась на різного роду виставках навіть і в 2021 році, та числиться як зразок експортної продукції на сайті “Рособоронэкспорта”.
Російська 155-мм САУ 2С19М1-155, ілюстративне зображення із сайту “Рособоронэкспорта”
Читайте також: Як окупанти на бронепоїзді між Мелітополем та Волновахою потрапили під удар ЗСУ