Труднощі для російських окупантів у застосуванні аеростатів проти України, як постійного, системного рішення – в руслі вітрів, котрі для нашої країни відчутно сприятливіші
Блокування “сірих” терміналів Starlink у загарбників, що до впровадження “білих списків” у великій кількості діяли на захопленій території України, стало поштовхом для РФ у просуванні всіх можливих замінників. І одним з альтернативних шляхів цілком може бути спроба застосувати стратостати з ретрансляторами.
Про такий вектор робіт супротивника застеріг експерт Сергій “Флеш” Бескрестнов на прикладі початку випробувань стратосферної платформи “Барраж-1” від “Аэродроммаш” та “МДТУ ім. Баумана”.
Ця платформа, як зазначено у РФ, “майже цілком складається з російських деталей та матеріалів” і призначена для підняття станції зв’язку 5G NTN на висоту до 20 км та утримання її працездатності тривалий період. Своєрідністю стратостата заявлена можливість “маневрування”, зміни висоти польоту для того, щоб рухатись за вітром, що віє у потрібному напрямку.
І зі сторони Defense Express відзначимо, що у такому векторі розвитку систем зв’язку у РФ немає нічого неординарного. Тому що в кінцевому підсумку “стратостатоманія” в СРСР була ще у 1930-х роках, а у військовій галузі з метою розвідки їх застосування тривало протягом всієї Холодної війни, особливо з боку США. Також можливо згадати китайський розвідувальний аеростат, який тиждень перебував над Канадою та США у 2023 році поки не був ліквідований.
А ось розташування на них комунікаційного устаткування – напрямок відносно новий. Зокрема, армія США експлуатує стратостати Thunderhead, а американська Sierra Nevada Corporation веде проєкт LTA-HAPS саме стратосферних ретрансляторів.
І подібна ідея для окупантів, що нібито може дозволити “розмістити” над Україною мережу зі стратостатів зі станціями зв’язку, може виглядати досить цікавою та перспективною для противника. Тим паче, що стосовно цілей, які знаходяться на висотах понад 20 км є серйозні питання – чим їх збивати.
Тому що не дивлячись на те, що у деяких ЗРК є можливість знищувати літальні апарати на висоті більше 20 км, на практиці з цим можуть бути складності. Наприклад, США для збиття китайського аеростата, залучила F-22 з AIM-9X. А в СРСР створили спеціальний перехоплювач аеростатів М-17 “Стратосфера”, який здійснив свій перший політ у 1982 році.
Але завжди у подібних задумах є певні нюанси, які роблять її не такою простою та результативною. Тому що не дивлячись на можливе абстрактне бачення того, що стратостати просто зависають у повітрі – вони переміщуються із повітряними потоками. Простими словами, вони летять за вітром.
І тому на перешкоді планам окупантів розмістити над Україною мережу стратостатів зв’язку стають елементарно сили природи. Вся суть у так званому західному перенесенні – звичайному русі повітряних мас із заходу на схід на великих висотах.
Тобто в більшості випадків вітер буде у інший бік для окупантів, навпаки вглиб території РФ. Це не виключає окремі випадки, коли вітер може мати інший напрямок через специфічні явища. Але загальна тенденція саме така, за винятком південних регіонів України, на південь від уявної лінії Луганськ – Дніпро – Балта (так звана Вісь Воєйкова), де взимку найчастіше панують східні вітри.
І загальна схема вітрів виглядає наступним чином (через брак загальнодоступних ілюстрацій взято з радянського атласу):
Таким чином, якщо говорити про ретранслятори на стратостатах для РФ, то як системне рішення проти України вони мають суттєвий недолік. Що безумовно не виключає можливість одиничного застосування, але без можливості побудувати на них сталу постійну діючу систему.
З іншого боку, якраз Україна має кращі географічні умови для запуску тих самих стратостатів у бік РФ через ті самі напрями вітрів. Врешті-решт саме ними за часів Холодної війни й активно користувались США для запуску розвідувальних стратостатів в рамках чисельних програм. Зокрема в рамках програми Genetrix з 10 січня по 8 лютого 1956 року було запущено 512 стратостатів.