Ракета MSE для Patriot PAC 3 нині є стандартом у плані доведеної дієвості проти балістичних об’єктів, а також вкрай обмеженою у кількості, тому будь-які альтернативи надзвичайно значущі, особливо, якщо FP-7.x Freya збирається з готових складників
Після оприлюднення головним конструктором Fire Point Денисом Штілерманом подробиць проєктування зенітної ракети FP-7.x Freya, котра буде збиратися з фактично наявних складників, стало можливо зіставити рішення для української ракети з умовним взірцем – ракетою PAC 3 MSE для ЗРК Patriot, яка зараз є наймасовішою у своєму класі та в Україні підтвердила свою надвисоку результативність.
Система наведення
У MSE застосована активна радіолокаційна головка самонаведення виробництва Boeing. Вона функціонує в Ka-діапазоні (смуга частот 26,5- 40 ГГц, довжини хвиль 1 см – 7,5 мм), котрий має широкі кути огляду та надає чітке всепогодне наведення на об’єкт.
Натомість у FP-7.x Freya планується залучити інфрачервону тепловізійну головку самонаведення від німецької Diehl. Добре знана продукція компанії – ракети IRIS-T якраз і застосовують саме такі ГСН в однойменних ракетах “повітря-повітря”, що без змін використовуються в ЗРК IRIS-T SLS, а також у більш потужних зенітних ракетах комплексу IRIS-T SLM.
Відразу можливо зазначити, що застосування тепловізійних головок самонаведення в антибалістичних ракетах не є винятковим. Зокрема саме такі застосовуються у THAAD, але ця ракета працює на висотах близько 100 км, де немає проблем із видимістю об’єкта через вже фактично відсутню атмосферу.
Також можливо наголосити, що більш далекобійна версія IRIS-T SLX з дальністю до 80 км, котрий буде у 2029-2030 роках, має володіти комбінованою ГСН, інфрачервоною тепловізійною та радіолокаційною.
Аналогічну комбіновану тепловізійну та активну радіолокаційну ГСН має зенітна ракета Stunner до комплексу “Праща Давида” від ізраїльської Rafael. Через це вона має досить незвичну форму носової частини – “голову дельфіна”.
Система маневрування
Ще одна важлива особливість ракети MSE для Patriot – поперечні газодинамічні двигуни, котрі дають змогу ракеті максимально агресивно маневрувати з перевантаженнями у десятки g. Це необхідне для перехоплення балістичної цілі, що здатна маневрувати на кінцевій ділянці польоту.
Водночас у FP-7.x Freya, котра базується на радянській зенітній ракеті 48Н6, такої задекларованої особливості немає. І хоча поперечні двигуни також застосовує в Aster 30 для SAMP/T, це не є обов’язковим. Зокрема, вже згадана Stunner не обладнана такими двигунами, але має розширений набір аеродинамічних керуючих поверхонь, у носовій та хвостовій частині.
Зі свого боку FP-7.x Freya, як і 48Н6, у аеродинаміці дещо подібна до іншої ракети до Patriot – PAC 2 GEM, хоча з абсолютно іншою системою наведення від цих двох ракет. Але у питанні керування у всіх використовуються хвостові рульові поверхні та газові рулі.
Технологія перехоплення
Ключовим при цьому залишається метод знищення балістичної цілі. У MSE реалізована технологія кінетичного перехоплення, hit to kill, коли ракета просто врізається в об’єкт.
Це вдалось завдяки високій точності та швидкодії всіх систем зенітної ракети, здатності маневрування за рахунок поперечних двигунів та двоімпульсному твердопаливному двигуну, котрий зберігає високу енергетику польоту. При цьому MSE все одно має бойову частину вагою близько 7-8 кг для гарантованого знищення балістичної ракети у повітрі разом з її бойовою частиною.
Без цих технологій балістичну ціль можливо вразити лише уламками при близькому підриві. Це може відхилити саму балістичну ракету, але не гарантує її знищення у повітрі, разом із бойовою частиною, яка інакше все одно впаде та може вибухнути.
Чи буде досягнуто на FP-7.x Freya аналогічних можливостей, або вона має одержати якісь доопрацювання, наразі невідомо. Але ключовим можливо вважати сам намір оперативно створити антибалістичне рішення з застосуванням вже наявних компонентів. Тим паче, що дефіцит американських MSE, котрий у самих США залишилось по 15-21 на один ЗРК не залишає вибору.