Яким чином особливості географії Індії здатні вплинути на вибір платформи для балістичної ракети, і чому концепція із залізничним базуванням і досі рідкість
У вересні 2025 року Індія здійснила успішний запуск балістичної ракети середньої дальності Agni-P, яку було встановлено на залізничній платформі. Оскільки Agni-P належить до класу БРСД, то одразу виникає бажання провести порівняння з російською ракетою “Орєшнік”.
Проте, ця аналогія не зовсім точна: найбільша дальність пуску Agni-P сягає до 2000 кілометрів (у “Орєшніка” – 5500 кілометрів), однак в обох випадках йдеться про двоступеневу твердопаливну балістичну ракету з бойовою частиною вагою 1500 кілограмів. Проте, найцікавішим тут є саме питання про те, чому індійці вирішили розмістити свою БРСД Agni-P на залізничному ходу, і чи стане це рішення поширеним, враховуючи економічність варіанту саме з колісним шасі.
На цю розробку індійського ВПК звернули увагу фахівці відомого IISS (Міжнародний інститут стратегічних досліджень) у своїй статті “On track: India’s rail-based Agni-Prime”, розміщеній за вказаним посиланням. Якщо стисло, то суть зводиться до наступного.
Рішення розмістити балістичну ракету середньої дальності на залізничній платформі для Індії може бути вигідним, зокрема, через особливості ландшафту цієї країни – там домінує гірська місцевість, а стан мережі автомобільних шляхів залишає бажати кращого. Залізниці в Індії є розвиненими, в основному електрифікованими, і використання саме залізничних комунікацій може забезпечувати на диво кращу мобільність та маневреність, ніж застосування колісного шасі для БРСД.
На основі аналізу супутникових фотографій експерти IISS ідентифікували щонайменше два об’єкти, де можуть базуватись ракети Agni-P на залізничному ходу. Перший з них – у Деху, на відстані 700 кілометрів від кордону з Пакистаном, другий – у Міссі, поблизу кордону з Китаєм.
Сам факт наявності в Індії балістичних ракет середньої дальності з можливістю базування на залізничному ходу привертає увагу ще й тому, що приклади подібних проектів можна перелічити на пальцях однієї руки. З цього списку серійним є хіба що радянський БЗРК “Молодець” під МБР РТ-23, далі варто згадати американський нереалізований проект залізничного комплексу під МБР LGM-118 Peacekeeper (знятий з озброєння у 2005 році).
Китай розглядав теоретичну можливість розгортання міжконтинентальних балістичних ракет DF-41, але на практиці цей проект не було втілено.
Північна Корея у 2021 році провела випробування залізничної пускової установки для балістичної ракети KN-23. Однак надалі ці роботи також не отримали подальшого розвитку.
Іван Киричевський, військовослужбовець 413 полку СБС “Рейд”, експерт Defense Express