34-річний Денис Борейко проходив навчання у Німеччині фото з відкритих джерел
Спочатку спортсмен допомагав військовим, а потім і сам поповнив лави ЗСУ
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дениса Борейка.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Молодший лейтенант у війську та майстер спорту міжнародного класу з фехтування, член Національної збірної команди України, чемпіон України, призер чемпіонатів світу та Європи Денис Борейко загинув на території військової частини, де проходив службу. Трагедія сталась 3 липня 2023 року.
У боях за Україну загинув майстер спорту міжнародного класу з фехтування з Дніпра Денис Борейко фото з відкритих джерел
З перших днів повномасштабного вторгнення Денис допомагав ЗСУ та територіальній обороні Дніпра, займався волонтерством. У березні 2022 року вивіз батьків за кордон, а сам пішов добровольцем до Сил оборони країни, змінивши спортивну зброю на бойову.
Будь ласка, читайте текст після реклами
«Він розумів наслідки вторгнення. Казав: «Я прийняв рішення. А що буде, якщо вони зможуть дійти до Дніпра? Ми маємо їх зупинити, маємо бути готові», – розповів друг загиблого Ігор Семененко. Їх дружбі понад 20 років. Вони разом тренувалися, їздили на змагання, а потім так само разом вирішили відкрити перший в Україні аматорський фехтувальний клуб.
«Денис був професійним спортсменом, почав займатись спортом з 11 років. Виконав норматив майстра міжнародного класу з фехтування на шпазі. Був чемпіоном України, в складі Національної збірної команди України посідав друге місце на чемпіонаті Європи та третє місце на чемпіонаті світу серед юніорів, багаторазовий переможець та призер всеукраїнських та міжнародних змагань з фехтування на шпазі. У 2012 році ми разом вирішили заснувати перший в Україні клуб фехтування для спортсменів-аматорів Liberte. На той час Денис вже мав вищу фізкультурну освіту. Він був і засновником, і першим тренером клубу», – зауважив Ігор.
Усе змінила війна, зокрема, повномасштабне вторгнення росіян в Україну. Рішення піти до війська було зваженим. «Він хотів навчатись, хотів отримати нові навички і тому після Нового року подав заявку на співбесіду до військового інституту, щоб отримати нові знання та звання офіцера», – поділився товариш спортсмена.
Денис пройшов відбір. Після закінчення навчання у військовому інституті отримав звання молодшого лейтенанта. Розподілили його до 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила. Він продовжив службу на посаді заступника командира батареї з морально-психологічного забезпечення.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Денисові було 34 роки фото з відкритих джерел
Після навчання Денис дедалі рідше виходив на зв’язок – багато часу займала паперова робота, його частина формувалась, тому дуже багато сил займала робота з особовим складом. Багато чого з оргтехніки йому доводилось докупати самостійно. Денис ніколи нічого не просив у друзів, ніколи не жалівся, хоч як важко йому було.
У квітні його серед найкращих військовослужбовців відправили на навчання до Німеччини. Повернувшись до частини, Денис намагався якнайкраще підготувати своїх підлеглих до майбутніх бойових дій, поділитись з ними знаннями, які сам отримав. Вони мали ось-ось рушати на бойові позиції.
фото з відкритих джерел
«Він, як спортсмен, завжди прагнув бути кращим. Денис завжди бажав бути першим – ця риса в нього залишилась з професійного спорту. Це стосується всього, чим би він не займався: і в спорті, і в бізнесі, і у військовому житті», – поділився Ігор. Він по-доброму називає Дениса лідером-одинаком – друг завжди мав свою думку, був дуже принциповою та чесною людиною.
фото з відкритих джерел
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Читайте також: Мріяв стати моряком та побачити світ, але з лайнера повернувся на фронт. Згадаймо Кирила Бабенцова
Джерело