Автор фото, Hugo van Lawick
У 1964 році чоловік Джейн Гудолл Г'юго ван Ловік сфотографував, як вони з дитинчам шимпанзе тягнуться одне до одного. Минули десятиліття, але це культове фото продовжує впливати на людське ставлення до шимпанзе.
14 липня 1960 року 26-річна Джейн Гудолл прибула на човні до берегів озера Танганьїка в Танзанії. Тут, на території нинішнього національного парку Гомбе Стрім, почалося її новаторське наукове дослідження поведінки шимпанзе.
Гудолл, яка до того була студенткою-секретаркою та не мала наукового ступеня, каже, що спостерігала за об'єктами своїх досліджень у дикій природі відкрито та без упереджень.
Вона порушила загальноприйняті правила – дала шимпанзе імена замість номерів.
- Чому люди не вкриті хутром, як інші примати
- У людей і шимпанзе схожі жести. Чому це здивувало вчених
- Яким був секс людей і неандертальців
- Чому пальмова олія знищує орангутанів?
Одна зі світлин Гудолл, зроблена у той час, кинула виклик науковій нормі та стала одним із найбільш впізнаваних фото у світі.
Її покійний чоловік, голландський фотограф Г'юго ван Лавік, поїхав до Гомбе в 1962 році, де зробив тисячі фотографій дружини.
Але саме в 1964 році він зробив культовий знімок Гудолл із дитинчам шимпанзе на ім'я Флінт.
На фотографії Гудолл присідає і простягає праву руку до Флінта – першого шимпанзе, яке народилося в Гомбе після її прибуття до парку – а той простягає до неї ліву лапу.
Як розповіла Гудолл BBC Future, це було задовго до ери цифрової фотографії, тому їй довелося чекати, перш ніж вона змогла побачити надруковані зображення.
"Минуло кілька місяців або й більше, перш ніж з'явився безпечний спосіб відправити проявлені плівки в [National] Geographic для обробки, а потім треба було знову чекати, поки вони відправлять надруковані фото назад до Кігоми", – каже вона.
"Коли я побачила це фото, хоча я не усвідомлювала, що воно стане культовим, воно нагадало мені картину Мікеланджело про Бога, що простягає руку до людини", – пригадує дослідниця.
Фотографію, зроблену в 1964 році, вперше опублікували в журналі National Geographic у грудні 1965 року. Ще одна фотографія Гудолл під час вивчення шимпанзе у Гомбе була на обкладинці журналу, а також увійшла до фотосерії ван Лавіка під назвою "Нові відкриття серед африканських шимпанзе".
Того ж року National Geographic випустив фільм "Міс Гудолл і дикі шимпанзе" – перший із багатьох документальних фільмів, присвячених дослідженням Гудолл.
Ця фотографія разом із документальним фільмом ван Лавіка "Люди лісу: шимпанзе з Гомбе" "змусили науку відмовитися від ідеї, що люди – єдині живі істоти з характером, розумом і емоціями", каже Гудолл, додаючи, що саме цьому її вчили як студентку Кембриджського університету в 1962 році.
"Таким чином це зображення відкрило абсолютно новий шлях розуміння тварин і показало, що ми, люди, є частиною решти тваринного світу, а не відділені від нього", – каже дослідниця.
Гудолл була першою людиною, яка помітила, що шимпанзе зривають травинки, а потім встромляють їх до термітників, щоб ловити та їсти цих комах. До того часу вважали, що таке використання знарядь відрізняє людей від інших тварин.
Марк Райт, науковий директор природоохоронної благодійної організації WWF, каже, що Гудолл була "справжньою першовідкривачкою" у багатьох відношеннях. Але ця фотографія допомогла людям усвідомити важливість жіночої точки зору в науковій дослідницькій спільноті, каже він.
"Ця молода жінка показала, що жінки так само добре можуть робити дійсно першокласні дослідження у цій галузі. До того часу це було середовище, де домінували чоловіки", – каже він.
Гілберт М. Гросвенор, колишній голова Національного географічного товариства, також стверджував, що найбільшою спадщиною Гудолл є двері, які вона відкрила для інших жінок-приматологів.
"Протягом останньої третини 20-го століття Діан Фоссі, Біруте Галдікас, Шеріл Нотт, Пенні Паттерсон і багато інших жінок пішли за нею, – написав він у біографії Джейн Гудолл. – Насправді, жінки зараз домінують у довгострокових дослідженнях поведінки приматів у всьому світі".
Автор фото, Penelope Breese/Getty Images
Підпис до фото,
Джейн Гудолл під час своїх досліджень в Африці
У 1964 році, коли зробили культове фото, Гудолл була занурена в життя в Гомбе, накопичувала спостереження за поведінкою шимпанзе і починала поступово їх розуміти. Цей досвід завжди був для неї пріоритетом, каже Райт.
"Ця фотографія нагадала нам, що у цій роботі немає альтернативи польовим дослідженням – потрібно потрапити в польові умови, щоб справді зрозуміти природну поведінку. І робити це треба довгостроково – не можна просто заїхали на пару тижнів. Вона це довела", – додає Райт.
Гудолл поїхала до Східної Африки без жодної формальної кваліфікації та прожила в Гомбе понад два десятиліття, присвятивши своє життя вивченню шимпанзе протягом багатьох поколінь.
Райт каже, що ця фотографія надсилає потужний сигнал людям, які не вивчали науку, але хочуть брати участь у дослідженнях – бо інколи найкращою відправною точкою є відкритий розум.
Прагнучи відкрити світ наукових досліджень для всіх, Гудолл надихнула багатьох людей вивчати приматологію. З 1960 року дослідницький центр Gombe Stream, де навчаються сотні вчених, опублікував понад 482 науково-дослідницькі роботи та дипломні роботи про здоров'я та поведінку шимпанзе.
Фотографії Гудолл із Флінтом, разом із величезною кількістю документальних фільмів, книг і статей National Geographic, привернули увагу до збереження та добробуту окремих тварин.
"Раніше йшлося про збереження видів – особини не були важливими. Наукове мислення змінилося", – каже Гудолл.
Сьогодні це фото викликає ностальгію у Гудолл.
"Воно нагадує мені про чарівний час, коли я знала кожного окремого шимпанзе так само добре, як членів моєї сім'ї. Я спостерігала, як Флінт розвивався від крихітного немовляти до розпещеного нахаби, якого завжди підтримувала його старша сестра або один із старших братів, якщо інші випадково (або іноді навмисно!) завдавали йому болю. Це фото змушує мене згадати ті найкращі дні мого життя", – каже вона.
Близькість між Гудоллом і Флінтом на фотографії також відображає культуру того часу, каже Райт і зазначає, що зараз вчені тримаються подалі від тварин, за якими вони спостерігають.
"Але вона робила те, чого раніше ніколи не робили… Я знімаю перед нею капелюха. Її робота була абсолютно новаторською", – каже він.
Фото показує щиру любов Гудолл до об'єкта свого дослідження, каже Райт.
"На ньому видно теплоту й любов до виду, який вона вивчає. Також є любов до Гомбе – вона знайшла своє місце", – додає Райт.
Для Гудолл головне у цьому фото – саме її зв'язок із Флінтом.
"Це привабливість маленького немовляти, яке так довірливо простягає руку – справжній зв'язок між людиною та шимпанзе. Принаймні, для мене цей знімок потужний саме через це", – каже вона.
*В Інституті Джейн Гудолл зазначають, що фізичний контакт із дикими тваринами більше не вважають доцільним, і кажуть, що вони"не схвалюютьконтакти, спілкування або близькість до шимпанзе чи інших диких тварин".
