Хто наступний після України? Ризики для країн, що живуть по сусідству з Путіним

Ilmar Raag in one of the mobile saunas

Підпис до фото,

Естонський кінорежисер Ілмар Рааг створює мобільні сауни для українських військових

Сауни на передовій… Це далеко не перше, що спадає на думку, коли йдеться про військові потреби України. Зрозуміло, що Київ просить у союзників ракети великої дальності чи винищувачі F-16. Але навіщо сауни?

Проте, за словами Ілмара Раага, естонського режисера та гуманітарного активіста, який часто їздив в Україну, українські військові таки просили сауни.

  • У ЄС затримали росіянина Яна Петровського. Україна його звинувачує в жорстоких катуваннях
  • Війна Росії проти Грузії. Як реакція Заходу заохотила Путіна напасти на Україну
  • Як пілоти НАТО перехоплюють російські "зомбі"

На гроші, зібрані на краудфандингових платформах, він зараз створює мобільні сауни, призначені для обслуговування сотень українських солдатів. Вони йдуть у комплекті з душовими кабінами та пральними машинами для військової форми та ретельно замасковані, щоб захистити їх від російського вогню.

Inside a mobile sauna made by Estonian volunteers for Ukrainian soldiers

Підпис до фото,

Мобільна сауна, які роблять естонські волонтери для українських військових

В Естонії глибоко вкорінена культура саун. Вони допомагають підтримувати гігієну, покращують настрій та просто зігрітися холодними зимовими ночами.

Естонські солдати рідко подорожують без мобільної сауни, зокрема під час недавніх місій в афганській пустелі та Лівані. Це військова традиція, яка почалася майже 100 років тому під час боротьби Естонії проти більшовиків, коли на залізниці поблизу фронту облаштовували спеціальний потяг із саунами, щоб війська могли там митися після тижнів у окопах.

Рааг каже, що чув розповіді про українських солдатів, які днями або навіть тижнями не милися і не знімали чобіт – і це пояснює, чому командир на передовій під Бахмутом розповів ВВС по відеозв'язку, що естонські сауни стали для них справжнім подарунком.

Ilmar Raaf and Katya Adler call a Ukrainian commander on the front line

Підпис до фото,

Ільмар Рааг і Катя Адлер зателефонували українському командиру на передову

Багато людей, які живуть у країнах ЄС і НАТО по сусідству з Путіним, роблять усе можливе, щоб допомогти Україні.

Естонія та її балтійські сусідки, Латвія та Литва, були окуповані Радянським Союзом протягом десятиліть одразу після Другої світової війни. Вони кажуть, що відчувають біль України від нападу Москви.

Вони також надали або пообіцяли надати більше короткострокової допомоги (відповідно до розміру своєї економіки), ніж будь-яка інша країна, включно зі США та Британією, а за довгостроковими зобов'язаннями їх випереджає лише Норвегія. Такі дані наводить відомий німецький Кільський інститут, який відстежує усю допомогу, надану Україні від початку війни.

мапа

Гедімінас Іванаускас, чемпіон Литви з "дрифтингу" (різновид мотоспорту), поїхав в Україну, щоб допомогти евакуювати мирних жителів з першого дня повномасштабного вторгнення Росії.

Коли він розповідає про страждання людей в Україні, в його очах стоять сльози. Його бажання допомогти, розчарування повільними темпами міжнародної допомоги та досвід, пов'язаний з автомобілями, змусили його збирати гроші на авто для фронту, які він обладнує бронею у невеликому орендованому гаражі в литовському селі. Деякі з них він оснащує як машини швидкої допомоги для українських військових.

Своєю чергою, Міндаугас Летувнінкас, снайпер-доброволець української Інтернаціональної бригади, має інші мотиви допомагати українцям у війні.

Цей литовець вірить, що воюючи в Україні, він захищає власну країну.

"Ми маємо зупинити [Росію] зараз. В Україні", – палко каже він, пакуючи речі для чергової поїздки на передову. Летувнінкас вважає, що якщо Володимир Путін врешті-решт досягне успіху в Україні, то наступною його жертвою можуть стати країни Балтії.

Литва – одна з країн-членів НАТО, що межує з Росією. Усі вони давно й голосно попереджали про експансіоністські плани Кремля та наміри Володимира Путіна послабити та дестабілізувати Захід. Роками союзники вважали їх параноїками. Більше вони так не вважають.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну дало НАТО відчуття нової мети: посилити присутність у країнах-союзниках, близьких до Росії, і зацікавити нових членів – прямо біля порогу Путіна.

Nato Secretary-General Jens Stoltenberg smiles as Finnish Foreign Minister Pekka Haavisto and US Secretary of State Antony Blinken shake hands during a joining ceremony at the Nato foreign ministers' meeting at the Alliance's headquarters in Brussels, Belgium on 4 April 2023

Автор фото, EPA

Підпис до фото,

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг спостерігає, як міністр закордонних справ Фінляндії Пекка Хаавісто та держсекретар США Ентоні Блінкен потискають руки під час церемонії приєднання на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО 4 квітня

Фінляндія має величезний сухопутний кордон із Росією протяжністю 1300 км. Вона завжди відмовлялася приєднатися до НАТО через страх протистояти "великому ведмедю" по сусідству. Але фіни рішуче змінили свою думку, коли побачили, як російські війська увійшли до суверенної України. Це кардинальна зміна для країни, яка разом зі Швецією подала заявку на приєднання до альянсу незабаром після початку війни.

Для Москви це був серйозний гол у власні ворота.

Також помітно зросла кількість фінів, які записалися на навчання зі стрільби. Військова служба є обов'язковою для юнаків, і вони залишаються резервістами на все життя. Велика тінь, яку кидає на Фінляндію її російський сусід, тепер виглядає ще більш загрозливою, кажуть місцеві жителі.

Війна сильно вплинула на фінський бізнес. Російський туризм до початку війни приносив 630 мільйонів доларів на рік. Але, як і більшість країн ЄС, які межують з Росією або її союзницею Білоруссю, Фінляндія призупинила видачу віз для росіян.

У засніженій Лапландії я зустріла власника гірськолижного курорту Вілле Ахо в його шале з видом на російські гори. Він каже, що протягом багатьох років він зав'язував дружні стосунки з російськими відвідувачами, але зараз він не хоче, щоб вони поверталися. Він каже, що хотів би, щоб прості росіяни, особливо ті, хто живе за межами своєї країни, набагато голосніше виступали проти війни.

Russian president Vladimir Putin (R) and defence minister Sergei Shoigu (L) inspect military exercises in the Pacific Ocean near the Sakhalin island on 16 July 2013

Автор фото, Getty Images

Він наполягає на тому, що ніхто не може дозволити собі залишитися осторонь цієї війни, яка затягується і продовжує забирати життя.

"Я навіть не можу думати про те, що Росія переможе і Путін посилить свою владу. Хто наступний? Фінляндія, Польща, Естонія, Литва? Він не зупиниться добровільно в Україні. Але це має припинитися в Україні", – каже він.

Російський президент послуговується не лише звичайними методами ведення війни. Москву часто звинувачують у кібератаках або дезінформаційних кампаніях проти Заходу. Але військовий напад на будь-яку з країн, про які згадав Ахо, був би дуже ризикованою стратегією для Володимира Путіна.

Всі інші члени НАТО, включно з ядерними державами США, Британією та Францією, можуть прийти їм на допомогу. Але залізної гарантії цього немає – зрештою, кожна країна сама вирішуватиме, як реагувати.

І це змушує країни, що межують з Росією, які, як Латвія, мають велику кількість етнічних росіян, нервувати.

Друге місто Латвії, Даугавпілс, розташоване за 25 км від Білорусі та за 120 км від самої Росії. Вісім із 10 мешканців там говорять вдома російською, а не латиською. Більшість навчалися в російськомовних школах Латвії. Вони звикли дізнаватися новини з російського телебачення, радіо чи новинних сайтів.

Katya Adler in Daugavpils on 9 May, the day Russians mark victory in WW2

Підпис до фото,

Етнічні росіяни в Даугавпілсі відмовилися відповідати на запитання кореспондентки ВВС Каті Адлер, чи стала Україна жертвою цієї війни

У вічі одразу кидається відсутність українських прапорів у місті. В решті країни вони часто на знак солідарності майорять на шкільних будівлях, ратушах і вітринах магазинів. Хоча не всі латвійські росіяни є пропутінськими, люди, яких я зустрічала на вулиці, не хотіли обговорювати війну. Вони відмовилися відповідати на моє запитання, чи вважають Росію агресором, а Україну – жертвою.

Латвія стурбована тим, що Володимир Путін може спробувати "врятувати" місцевих етнічних росіян, оскільки це був один із приводів вторгнення росіян на український Донбас ще в 2014 році.

Намагаючись відрізати етнічних росіян від російської пропаганди, уряд Латвії заборонив російські телеканали та поклав край російськомовному навчанню. Пам'ятники радянської доби, що залишилися у країні, знесли.

Але Латвія намагається дотримуватися делікатної лінії поведінки. Нова політика спрямована на кращу інтеграцію етнічних росіян, але, на думку критиків, вона також є спробою змусити громадян поділяти погляди уряду на Захід. Вони попереджають, що це може повністю відштовхнути багатьох етнічних росіян – і навіть загнати їх в обійми Володимира Путіна.

Ці складнощі, ймовірно, триватимуть навіть після закінчення війни в Україні.

Norwegian conscripts serving as border guards on the Russian border

Підпис до фото,

Норвезьких строковиків часто відправляють служити охоронцями на російський кордон

Від півдня Польщі до півночі Норвегії мене вразило передусім те, наскільки широким, глибоким і особистим там є вплив війни в Україні, далеко від лінії фронту.

А що буде далі – не знає ніхто.

Багато залежатиме від того, чим закінчиться ця війна. Але що буде після цього? Які будуть відносини з Росією? А як щодо співпраці та довіри?

Це стосується не лише країн, які мають спільний кордон та історію з Росією. Про це має думати вся Європа і кожен із союзників України. Дуже серйозно.

Джерело

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *