Врятувати Поділ. Як має розвиватися найбільш автентичний район Києва

Чому не можна допустити знищення Подолу та якою є перспектива розвитку району в майбутньому.

Складається враження, що місто вирішило розпочати серйозний “розвиток” Подолу — району, де збереглось чи не найбільше памʼяток архітектури у Києві. Тільки за останній місяць на Подолі знищили деревʼяну садибу початку XIX ст., ще в одній історичній будівлі XIX ст. на вулиці Волоській спалахнула “пожежа”. В середині серпня почали розбирати дах історичної споруди 1822 року побудови — замість неї хочуть звести офісні центри. 

Ще раніше з‘явилися новини про те, що в одному з осередків Старого Подолу дозволили будувати вище 9 поверхів. Паралельно з цим триває будівництво житлового комплексу “Новий Поділ”, який фактично займе територію усієї подільської набережної — потенційної рекреаційної зони. Невдовзі влада планує відкрити зʼїзди з Подільсько-Воскресенського мосту на Вали, що може призвести до серйозних проблем з трафіком у районі.

Чим усі ці фактори загрожують Подолу? Чому треба зберегти Поділ та як район повинен розвиватись у перспективі наступних 10-20 років? Про це LIGA.Life говорила з кандидатом архітектури, PhD (Architecture), доцентом архітектурного факультету КНУБА Глібом Ушаковим.

1

Що робить Поділ унікальним районом Києва 

У Києві залишилось небагато самобутніх місцевостей, де добре збереглась цілісність історичного середовища. Старий Поділ, або “Києвоподіл” є однією з таких локацій. Саме завдяки своїй історичній архітектурі Поділ має найбільші потенційні можливості для розвитку туристичних громадських просторів та виявлення історичного ареалу — території, де вціліла важлива історична культурна спадщина. Це дає право Подолу вважатись осередком “справжнього старого міста”, розповідає LIGA.Life Гліб Ушаков. 

В ідеалі на території Подолу мали б постійно тривати системні археологічні дослідження. Для цього, відповідно, потрібно облаштувати особливі умови та благоустрій, а також впровадити особливий контроль і захист від агресивного девелопменту — який найчастіше й призводить до знищення цінних історичних будинків. 

“Цінність цих будівель у тому, що вони є невід’ємними частинами цілісних фронтів історичної забудови. А підхід, коли ми залишаємо і реставруємо тільки окремі особливі пам’ятки — не зовсім відповідний при збереженні й відновленні осередку чи цілого ареалу”, — каже Ушаков. 

Іншою проблемою Старого Подолу є занедбаний стан багатьох унікальних об’єктів. Наприклад, територія Замкової гори, де археологи зробили важливі багатотисячолітні відкриття, зараз — занедбане “історичне кладовище”, зона руйнації та відсутності контролю. І все це — у кроці від Андріївського узвозу, який теж точково перетворюється на нові будмайданчики чи “занедбанки”.

Унікальною Гліб називає цілісну історичну забудову кварталу на Житньоторзькій площі (навпроти автостанції “Поділ”. — Ред.). Ці будинки мають потенціал перетворення на активні історичні фасади, однак вони у такому стані, що “ледь тримаються”, додає архітектор. 

1

Збереження цієї забудови дало б можливість відновити цілий осередок межі ХІХ-XX століть у вигляді справжньої історичної площі. “Збереження історичної забудови площ ще важливіше, ніж вулиць. Все справжнє — цінніше за найякісніше відтворення. Ці фасади можуть зберегти свою первинну громадську функцію магазинчиків, майстерень, кафе”, — каже Ушаков.

1

Ще однією занедбаною “перлиною” Подолу, яка “руйнується прямо на очах”, архітектор вважає Будинок Вертипорохів на вулиці Межигірській. Прибутковий Будинок Вертипорохів, збудований наприкінці ХІХ століття, міг би стати історичним акцентом цієї важливої частини Старого Подолу з великим громадським простором. Адже поруч — новий сквер та відреставрований кінотеатр “Жовтень”. 

“Будинок доводять до руйнування. Падіння цього неоренесансного фасаду буде відчутною втратою для всього ареалу Старого Подолу. А відтворення схожого фасаду з нових матеріалів, як частини нової будівлі, не замінить справжню пам’ятку”, — каже архітектор.

В чому цінність деревʼяної забудови Подолу

Вранці 10 серпня знесли історичний будинок на Ярославській 13-Б, якому було понад 200 років. Окрім того, що садиба була однією з перших зразків забудови Подолу після пожежі 1811 року, вона була ще й рідкісним прикладом житлової деревʼяної забудови. А деревʼяні будиночки — найдавніша традиційна архітектура Києва і його навколишніх просторів, каже Гліб Ушаков: “Вона була найбільш своєрідною, автентичною і залишається маловідомою”.

“Традиція дерев’яного будівництва була безперервною, на неї не так сильно впливали великі архітектурні стилі, як на кам’яну архітектуру. В цих ручних технологіях зберігаються тисячолітні знання народної архітектури”, — додає архітектор.

Знищена садиба була унікальною деревʼяною будівлею з цегляним цоколем, подібних залишилось небагато. Окремі дерев’яні будинки ХІХ – початку XX століть ще можна знайти, особливо у двориках Подолу, деякі з них — це надбудова чи прибудова до кам’яних поверхів, у деяких дерев’яна конструкція прихована за тинькуванням.

1

“Їх вже дуже мало, стан часто критичний, необхідні заходи щодо збереження досить складні. Місту давно бракує розуміння їхньої рідкості, зв’язку з прадавньою архітектурою, тендітності, необхідності збереження”, — зазначає науковець.

На його думку, автентичні зразки деревʼяної архітектури на Подолі, яким по декілька сотень років, зараз знаходяться під землею і чекають на археологічні дослідження. У цьому напрямку дуже важливим кроком має стати створення музею під Поштовою площею, який зберігатиме подібні артефакти. “Однак цей крок давно завис у повітрі”, — додає Ушаков.

Чому на Подолі не можна перевищувати допустиму висотність 

Поділ, на відміну від історичної забудови Верхнього міста, Липок, зберіг містобудівні якості ще попередніх століть, коли квартали були утворені малоповерховими садибами й будинками висотою, переважно, 2-4 поверхи. Щоб врятувати цей архітектурний ландшафт, нові будинки Подолу мають будуватись в межах середньої поверховості. 

Це закріплено в законодавстві на місцевому рівні. В межах Старого Подолу забудова не має перевищувати 15 метрів у висоту (5 поверхів), на решті території — максимальна висота становить 27 метрів (9 поверхів). 

Та часто забудовники вдаються до “інноваційної методики” створення надбудов-мансард на багато рівнів. “Це має заборонятись. Мансарда — максимум 1-2 рівні”, — наголошує Гліб.

1

Всередин Подолу є окремі зони, де вже давно присутні промислові споруди чи житлові будинки, які перевищують допустиму висотність. Однак нещодавно Департамент охорони культурної спадщини КМДА затвердив документацію, яка збільшує поверховість до 42 м. 

“Ці зміни ведуть до загальних негативних наслідків для цього району, до тенденції продавлювати збільшення щільності та поверховості нової забудови. Ми говоримо зараз саме про історичну частину Подолу, бо Подільський район — це значно більша територія”, — каже архітектор. 

Найбільш кричущий приклад на Подолі — житловий комплекс “Поділ Престиж” (“Монстр на Подолі”. — Ред.), який взагалі не відповідає узгодженому проєкту. Будинок побудували у 2014 році й перевищили поверховість завдяки “динамічному корегуванню проєкту”. 

“Тепер у нас фактичні домінанти Подолу — будівля “Поділ Престиж” разом із величезною руїною Гостинного двору. А щоб хоч якось замаскувати величезну будівлю, її одягнули у псевдоісторизм, який поступово замінює собою все справжнє”, — відзначає архітектор й додає, що “монстр на Подолі” вплинув на усі історичні подільські панорами. Обмеження висотності необхідне, щоб, зокрема, зберегти їх.

1

Пояснює, що історичні панорами — це оглядові ракурси на певні історичні ареали.  Характерною особливістю Києва завжди була його рельєфність та пагорби. І численні панорамні краєвиди, що відкривались з кожного великого пагорба — були особливою видовою цінністю міста. 

Якщо спорудити велику будівлю всередині історичного ареалу — то одним об’єктом можна одночасно спотворити усі панорами з усіх боків.

Архітектор нагадує, що Поділ також входить до Державного історико-архітектурного заповіднику “Стародавній Київ”. Якби система регулювання забудови працювала нормально, то в цьому районі діяли б особливо суворі обмеження до нової забудови. 

Збереження промзон та відновлення річкового туризму: перспектива розвитку Подолу у найближчі 10-20 років

Велика частина Подолу була і досі є промисловою зоною, яка історично переплітається з житловим фондом. На жаль, сьогоднішня тенденція — змінювати функціональне призначення ділянок і перетворювати усе промислове на житлову територію. Однак промисловість була основним містоутворюючим чинником останніх кількох століть. 

“Якщо у наш час ефективно працює сфера будівництва ЖК, БЦ і ТРЦ, це не означає, що в недалекому майбутньому ця ситуація не зміниться і не з’явиться більша потреба у власному виробництві. Але уже всі ділянки й відповідні споруди перетворені на житлові, офісні, торговельні”, — пояснює Гліб.

Виходом має стати більш гнучкий та гармонійний розвитку Подолу, який залишить на майбутнє хоча б частину промислових зон і почне їх активувати вже сьогодні. “Звичайно, в межах міста це мають бути екологічні виробництва з відповідними системами очищення своїх відходів”, — зазначає архітектор. 

Тобто не слід знищувати усі старовинні заводи Подолу й будувати на їхньому місці ЖК — частину з них можна перетворити на громадські об’єкти, зберігаючи цінні споруди, частину ж промзон зберегти й розвивати як сучасні еко-виробництва.

“Якщо придивитись за паркани старих заводів, то можна помітити, що там ще існуєь чимало старовинних промислових будівель, які мають архітектурно-історичну цінність. Не можна допустити, щоб їх поступово порозбирали за цими ж парканами”, — наголошує Ушаков.

Унікальна пам’ятка промислової архітектури Подолу — занедбаний Кахельний завод Анджейовського на розі Кирилівської та Заводської. На фасадах його цехів крізь хащі можна розгледіти вишукані декоративні деталі.

1

Раніше це було одне з найбільш значущих підприємств Києва, яке створювало ексклюзивні керамічні вироби і використовувало виключно локальну сировину. Підприємство має велику історію та архітектурний потенціал до реконструкції, та зараз комплекс споруд майже зруйновано. 

Архітектор висловлює надію, що, можливо, під час реновації заводу Ріхерта на історичному місці буде можливість відновити невелике глиняне виробництво у майстернях як частину нового комплексу.

У частині Подолу, особливо на території заповідника “Стародавній Київ” має бути відновлення і акуратний точковий розвиток історичного ареалу. У інших зонах — до кожної споруди треба підходити індивідуально. 

“Але на Подолі та навколо не можна застосовувати підхід, як в інших районах, коли будуються великі монофункціональні комплекси: біля величезних ЖК величезні ТРЦ. Більш доцільно створювати багатофункціональну забудову: житлові квартали з активними зовнішніми фасадами з громадськими закладами” — підкреслює Гліб Ушаков. 

На його думку, на Подолі поступово має розширюватись система громадських просторів на основі пішохідних вулиць і площ. “Ми бачимо, як почався цей процес на частині вулиці Сагайдачного та на Контрактовій площі, однак без відповідного наповнення і підтримки активності ці пішохідні зони сьогодні порожні і є скоріше пішохідними транзитами”, — каже дослідник й додає, що паралельно важливим є розвиток громадського простору набережної та обʼєднання всіх цих просторів у одну систему.

У майбутньому на Подолі слід переглянути роль та функції київського річкового транспорту, зокрема його транзитного й туристичного потенціалу. Київ тисячу років був потужним річковим портом, а сьогодні вся ця інфраструктура перепрофільована і забута. Та досвід великих європейських міст, які стоять на великих річках, показує, що використання річкового транспорту сьогодні теж на часі. “Особливо враховуючи, що це наша культурна традиція”, — підкреслює Ушаков.

1

Загрожує Подолу також поступова забудова зони річкового порту, яка перепрофільована на житлову забудову. На думку архітектора, потрібно як мінімум зарезервувати ці ділянки від житлової забудови, щоб там у майбутньому була можливість відновити річково-транспортну інфраструктуру.

Також Ушаков бачить перспективу відновлення окремих видатних споруд Подолу з минулого. Серед основних варіантів для повного відновлення в майбутньому може стати будівля Київського магістрату, зокрема її вигляд станом на початок ХІХ ст. за кресленнями Андрія Меленського. Розташування цієї будівлі сьогодні — між Гостинним двором і пам’ятником Сковороді. 

“Сьогодні навіть жодної таблички немає на місці цієї видатної будівлі. Відновлення Магістрату могло б стати символом відновлення київського самоврядування. Ця унікальна споруда за загальною композицією виглядає як справжня європейська ратуша, а за стилістикою — це наш основний історичний стиль: українське бароко”, — підсумовує Гліб Ушаков.

 

Джерело

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *