Elbit Systems отримала унікальну ліцензію на пристосування нового виду комунікації для дронів, що усуває слабкості оптоволокна та радіозв’язку, але які існують проблеми і як це можна використовувати в Україні
Німецький підрозділ ізраїльської фірми Elbit Systems уклав договір зі стартапом Cucuyo, внаслідок чого отримав виняткову ліцензію на адаптацію технології лазерної комунікації для військових безпілотників.
На даний момент єдиним виробом стартапу Cucuyo є термінал лазерної комунікації P-100. Скоріш за все, саме його Elbit Systems буде пристосовувати під свої безпілотники. Ключовою особливістю такого типу комунікації є відсутність недоліків оптоволокна та радіозв’язку.
Він не генерує радіовипромінювання, яке можна було б засікти, його неможливо придушити за допомогою систем радіоелектронної боротьби. Окрім того, лазерний промінь неможливо пошкодити або обірвати, як оптичний кабель, а загалом ця конструкція має меншу вагу, ніж котушка з оптоволокном.
У компанії заявляють, що їх термінал P-100 здатний функціонувати на відстані до 40 км, при цьому забезпечуючи двосторонній канал передачі даних швидкістю до 1 Гбіт/с. Разом з тим, термінал P-100 важить лише 1,5 кг, що значно менше за котушки з оптичним волокном з аналогічною дальністю.
Однак, у цього рішення є і свої досить значні недоліки. Напевно, основним є потреба прямої видимості між обома терміналами P-100, що розташовується на дроні та у оператора. Відтак, для нормальної роботи P-100 потрібно піднімати на певну висоту.
Не менш важливо й те, що такий тип комунікації, імовірно, працюватиме лише за сприятливої погоди. Туман, пил, хмари тощо, можуть викликати розсіювання лазерного променя, і як наслідок втрату комунікації.
Враховуючи всі недоліки, P-100 можна використовувати, наприклад на розвідувальних безпілотниках, або великих дронах бомбардувальниках. Які досі переважно використовують радіозв’язок, який можна як виявити, так і заглушити.
Але, застосовувати його на дронах-камікадзе буде вкрай складно, через вимогу прямої видимості, й навряд чи це виявиться економічно виправданим, оскільки хоч вартість наразі й не озвучена, але ймовірно вона буде значно вищою за оптоволокно.
Окрім літаючих безпілотників P-100 цілком можливо використовувати й для стаціонарної передачі даних, створюючи, наприклад мости для заміни супутникового зв’язку чи дротового інтернету, що вже, до речі, застосовується у цивільній сфері.