Щоб досягти більшої швидкості “Герань-4”, противнику довелося “відплатити” не тільки істотно скороченою дальністю, але й досить значною кількістю недоліків, оскільки початкова ідея не здійснилася
Оприлюднений Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України аналіз компонентної бази російського реактивного ударного дрона “Герань-4” містить певні уточнення щодо його структури, які відрізняють його від стандартного “Шахеда”, що в РФ ідентифікується як “Герань-2”.
Зокрема, спочатку ворог намагався просто замінити двигун з бензинового на реактивний, внаслідок чого з’явилася “Герань-3”. Проте окупанти зіштовхнулися з тим, що міцності цього корпусу забракло для польотів на високих швидкостях, а також для маневрування з великим навантаженням.
З метою запобігання руйнуванню дрона в повітрі, для “Герань-4” було розроблено новий планер з крилами, які вже не відокремлюються від центроплана, що ускладнює як виробництво, так і транспортування. Він також має менший аеродинамічний опір завдяки зменшеній кількості технологічних люків. Це впливає на оперативність комплектації під час виробництва та зручність підготовки перед стартом.
“Оновлений планер “Герань-4″ дає змогу виконувати активні маневри на швидкостях від 300 до 400 км/год, а його посилена конструкція – витримувати значні навантаження”, – зазначено в описі.
Також повідомлено, що найбільша швидкість “Герань-4” становить до 500 км/год, вага бойової частини – 50 кг або збільшена до 90 кг, а дальність польоту сягає 450 км. Розміри дрона в цілому не змінилися у порівнянні зі звичайним “Шахедом” – 3,5 метра в довжину, розмах крила – 3 метри.
Разом з тим, для самих окупантів “Герань-4” може містити ряд недоліків, які можуть в кінцевому підсумку вплинути на рішення щодо його виготовлення. Вимога до підвищеної міцності корпусу означає збільшення його собівартості. Більш високі навантаження зумовлюють більш жорсткі вимоги до ряду інших систем дрона, наприклад, використання потужніших сервоприводів, а реактивний двигун потребує більш потужного паливного насоса.
Крім того, в цілому технологічні процеси виготовлення “Герань-4” мають бути тривалішими, ніж у “Герань-2”, а от намір зробити дрони максимально уніфікованими, що мало б зменшити вартість та прискорити їх виробництво, противнику реалізувати, як мінімум, повністю не вдалося.
Ще одним недоліком залишається дальність польоту, яка становить до 450 км, порівняно з 1800-2500 км (за різними оцінками) в оригінального “Шахеда”. Така дальність вже не дозволяє противнику завдавати ударів з наявних пускових районів по цілях далі за Київську, Кіровоградську та Одеську області.
Крім того, навіть для ударів на такі відстані ворог буде змушений запускати “Герань-4” за прямим маршрутом, без додаткових маневрів з метою обминання районів ППО та на крейсерській швидкості. При цьому на найбільш економному швидкісному режимі реактивні “Шахеди” залишаються вразливими для звичайних зенітних дронів.
Іншими словами, рішення створити реактивний “Шахед” після невдачі з мінімально зміненої “Герань-3” для ворога обернулося розробкою нового планера, збільшенням ціни та термінів виробництва, погіршенням експлуатаційних властивостей, глибини ударів, а також відсутністю суттєвої уніфікації.
Також увагу варто звернути на те, що у “Герань-4”, як і на “Герань-5”, створеному на основі іранського Karar, використано однакові реактивні двигуни – малогабаритний турбореактивний двигун TF-TJ2000A від китайської Telefly має тягу в 1,95 кН (200 кгс). Це свідчить про налагодження постачання цих двигунів з Китаю, без яких у РФ не було б можливості почати їх масове виробництво.