Приклад Сербії, яка отримала можливість виробляти ящик для боєприпасів автоматичної гармати GIAT 30 винищувача Rafale є гарною ілюстрацією, як влаштований оборонний ринок
Закупівля озброєнь за міжнародними багатомільярдними контрактами зазвичай відбувається на умовах, коли одержувач отримує змогу часткового виготовлення, так званої локалізації. У певних випадках вона може бути дуже масштабною та охоплювати значний відсоток виробництва, наприклад, як у ситуації з контрактом Бразилії на Gripen. Або бути вельми обмеженою, як у випадку з Польщею та ЗРК Patriot та компонентами ракет до них.
І ще один приклад – Сербія, яка у 2024 році за 2,7 млрд євро придбала 12 Rafale. А через два роки Белград та Париж змогли досягти домовленості про часткове виробництво на потужностях сербської оборонної промисловості комплектуючих до цього винищувача.
Як в інтерв’ю сербському оборонному виданню Tango Six розповів заступник міністра оборони Ненад Милорадович, між Jugoimport SDPR та Dassault було укладено першу угоду про виробництво в Сербії компонента Rafale. Ним став ящик для боєприпасів з напрямним каналом для автоматичної гармати GIAT 30 M791.
“Йдеться про доволі складну структуру. Ми мали нагоду ознайомитися з її конструкцією, вона досить вимоглива з точки зору механічної міцності та форми. Звісно, стандарти виробництва та якості також є важливими, як і всі деталі, встановлені у Rafale”, – заявив заступник міністра.
Виготовлення цього вузла буде здійснюватися на підприємстві Utva Avio Industrija (належить Jugoimport SDPR), що розташоване під Белградом та має 89-річну історію, спеціалізуючись на виробництві легких гвинтових тренувальних літаків, а також дронів.
Наразі це все, що буде виробляти Сербія для Rafale, які обійшлися країні по 225 млн євро за один літак у межах комплексного контракту зі строком постачання у 2028-2029 роках. Але надалі очікується розширення переліку компонентів для Rafale, що будуть освоєні на Utva. При цьому запорукою цього має стати успішне виконання сербським підприємством поточної задачі.
І хоча обсяг замовлення на ці ящики для боєприпасів не був названий, але можна припустити, що він не буде значним. Винищувач Rafale має лише одну гармату GIAT 30, тому на один винищувач потрібен лише один ящик для боєприпасів. Загалом у Dassault за весь 2026 рік планують виробити 28 винищувачів. Тобто загальна потреба складає мінімум 28 ящиків, а також кілька одиниць, що увійдуть до комплектів запасних частин.
При цьому навряд чи французи довірять новому підприємству всю 100% потребу. Також невідомо скільки часу знадобиться Utva для опанування виробництва та проходження всіх необхідних перевірок з боку Dassault.
Водночас з боку Defense Express зазначимо, що питання обсягів локалізації виробництва критично залежить не лише від продавця. Воно також залежить від рівня міжурядових відносин, спільних оборонних та економічних інтересів, як уряду, так і промисловців, від обсягу замовлення, а також від твердості позиції покупця.
Наприклад, Індія загалом вже замовила 62 Rafale на 14,5 млрд євро та буде виготовляти значну частину фюзеляжу Rafale. А от у випадку підписання мега-контракту на 114 одиниць може розраховувати на 80% локалізації. Але це було б неможливо без державних стратегічних програм Індії Make in India та Atmanirbhar Bharat, які передбачають обов’язкову локалізацію виробництва іноземного озброєння на індійських підприємствах.