На питання, чи можливо Patriot та SAMP-T знешкодити балістичну ракету середньої дальності, є офіційна відповідь, але варто додати роз’яснення
Російський удар “Орешником” по Львову, який не мав жодної військової цілі, як і значних наслідків, оскільки у так званому “кінетичному виконанні” він не може результативно вразити хоч щось, вчергове актуалізував питання, а чим саме його можна збити. А якщо точніше, чи можуть наявні в Україні Patriot та SAMP-T його нейтралізувати.
І відповідь на це питання існує. І вона цілком офіційна. В Україні відсутні системи, які здатні збивати балістичні ракети середньої та міжконтинентальної дальності, про що ще на початку минулого 2025 року повідомив Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський. І за рік у цій галузі для України нічого не змінилося.
Разом з тим, те, що Patriot та SAMP-T не можуть його знешкодити, не є їх вадою, як і не є виявом унікальності “Орешника”, в електроніці якого взагалі застосовуються радіолампи (і це не про стійкість до ЕМІ ядерного вибуху). Річ у тім, що на кожен засіб є своя протидія, як і для кожного завдання свій інструмент.
Зокрема, завданням Patriot є забезпечення протиракетного захисту від балістичних ракет тактичного та оперативно-тактичного класу. А от перехоплювати балістичні ракети середньої дальності мають вже інші комплекси. І це не залежить від сучасності чи застарілості, бо це різні класи. Так само як бронежилети мають різні рівні захисту, а протиснарядного бронежилета не існує.
І основна причина, чому умовний Patriot PAC-3 успішно збиває балістичні ракети від ОТРК “Искандер” та аеробалістичні “Кинжал”, але не бойові блоки балістичної ракети середньої дальності, полягає у питаннях швидкості реагування комплексу, найбільших швидкостей цілі та їх кількості. І, врешті-решт, Lockheed Martin для своєї протиракети MSE для Patriot ніколи не заявляв про можливість боротися з чимось більшим за тактичні балістичні ракети.
Водночас, щодо “Орешника”, то тут справа полягає навіть більше у тому, що він має роздільну бойову частину із блоками індивідуального наведення. А це означає, що його необхідно уразити ще до того моменту, як буде здійснено їх відокремлення та розведення по окремим траєкторіям. Тому що простіше вразити одну ціль у вигляді останнього ступеня чи вже відокремленої, але не розведеної бойової частини. А не безліч бойових блоків, разом із хибними цілями. А це відбувається на висотах значно понад 100 км, тобто у космосі.
І це завдання наразі може виконати не так вже й багато систем, які мають можливість екзоатмосферного перехоплення цілей. А саме:
- SM-3 з системою Aegis (США)
- Ground-Based Interceptor (США)
- Arrow-3 (Ізраїль)
- THAAD (США), але за певних умов
При цьому для американських систем така можливість підтверджена на випробуваннях. Зокрема, найбільш відома SM-3, який успішно перехоплював як міжконтинентальні балістичні ракети, так і навіть супутник.
Значно менш розповсюджена американська система ПРО – Ground-Based Interceptor. Вона розгорнута на території США у кількості лише 64 протиракети (при штатній витраті дві на одну ціль) й також успішно демонструвала свої можливості. Хоча саме фільм про те, як вона схибила, змусив Пентагон виправдовувати свій ракетний щит за 50 млрд доларів.
Для ізраїльської Arrow-3 під час випробувань типи балістичних ракет, які вона перехоплювала, не розголошувались. Але відомі систематичні успішні збиття ракет, що запускав Іран та єменські хусити з дальністю польоту понад 2000 км.
А от для THAAD завдання збиття балістичних ракет середньої дальності може виявитись складнішим. Зокрема, Lockheed Martin для цього комплексу заявляє можливість перехоплення балістичних ракет не просто середньої дальності, а й так званої проміжної – intermediate-range ballistic missiles (у США дві категорії балістичних ракет середньої дальності) з дальністю польоту від 3 до 5,5 тисяч км.
У реальних бойових умовах, на прикладі відбиття атаки Ірану по Ізраїлю, доведено перехоплення моноблочних medium-range ballistic missile (з дальністю польоту від 1 до 3 тисяч км).
Але щодо можливості перехоплення THAAD балістичних ракет середньої дальності із роздільними бойовими частинами, тобто ще до розділення бойової частини, є певні питання, відповідь на які залежить від безлічі змінних. При цьому вони мають бути на користь системи протиракетної оборони. Тому що THAAD має обмежену дальність ураження цілі та висоту, яка охоплює межу між високими шарами атмосфери та початком космічного простору.