ВМС США вже мали план щодо спорудження ракетного есмінця DDG(X) на зміну класу Arleigh Burke, однак вибір між можливостями ураження на 93 км та 3500 км виявився для Пентагону вкрай непростим
Пропозицію щодо будівництва для ВМС США лінкорів імені Трампа, вартість яких буде перевищувати авіаносці, сприйняли у експертному середовищі США зі значним скептицизмом та питанням, для чого створювати подібні кораблі в еру дронів і сучасної морської війни.
Проте під час конференції Surface Navy Association необхідність саме в таких кораблях пояснив очільник управління надводних бойових дій ВМС США контр-адмірал Дерек Трінкью.
Він повідомив, що в процесі проєктування новітніх ракетних есмінців за проєктом DDG(X), які мали замінити клас Arleigh Burke, проєктувальники зіштовхнулись із серйозною проблемою: між артилерійською системою та ракетним гіперзвуковим озброєнням, яке незабаром має бути прийняте на озброєння ВМС США, наводить слова посадовця Breaking Defense.
І через обмежені габарити есмінця обговорювалось навіть рішення про створення двох різних конфігурацій корабля, з артилерійським оснащенням й без гіперзвукових ракет та з ними, але без гармати.
“Не було бажання накладати подібні обмеження на командування флотом. Тому коли вище керівництво висловило зацікавленість у будівництві лінкору, це стало гарною нагодою”, – сказав Дерек Трінкью.
Зі сторони Defense Express додамо, що під новим гіперзвуковим озброєнням слід розуміти Conventional Prompt Strike, також відому як Long Range Hypersonic Weapon та її наземну версію – Dark Eagle, яка, як з’ясувалось, має досить сумнівну за розміром бойову частину при дальності близько 3500 км.
А через розмір ракет вони потребують відповідних за габаритами пускових шахт. І вони настільки великі, що на ракетному есмінці Zumwalt вони мають зайняти місце однієї з артилерійських систем.
А у випадку із DDG(X) ці пускові очевидно мали зайняти місце єдиної носової 127-мм артилерійської установки Mk 45 Mod 4. Але відмовлятись від артилерії у ВМС США не хотіли, тому почали розглядати варіанти збільшення водотоннажності.
При цьому типова проблема таких пошуків полягає у тому, що вчасно зупинитись досить складно. Тому що бажання додати ще декілька ракет, ще декілька діб автономності, ще одну систему захисту – цілком зрозуміле.
І це добре видно на прикладі проєкту лінкора Trump, який має все: 12 гіперзвукових ракет, 128 пускових для крилатих та зенітних ракет, чотири бойові лазери, дві 127-мм артустановки, рейкотрон, чотири 30-мм артилерійські модулі, два додаткові ЗРК і ще ангар для конвертоплана V-22 Ospray на додачу.
Разом з тим, чи дійсно необхідна сучасному бойовому кораблю 127-мм артилерійська система питання спірне. Зрештою, дальність її стрільби звичайними боєприпасами до 37 км та навіть перспективними високошвидкісними HVP у 93 км для сучасних бойових морських операцій малоактуальна та значно менша дальності пуску навіть застарілих протикорабельних ракет.
З іншого боку, є потреба покривати всі дистанції бою. Також не варто забувати, що 127-мм артилерійські установки у ВМС США розглядаються і як засіб захисту корабля від повітряних цілей. А також про те, що військово-морський флот завжди вирізняється консерватизмом та дотриманням традицій.