Яке церковне свято відзначають в Україні 10 липня

Яке церковне свято відзначають в Україні за новим та старим календарем, і до кого звертаються у молитвах віряни – дізнайтесь у матеріалі ТСН.ua.

10 липня (23 липня), у православному календарі відзначається день пам’яті преподобного Антонія Печерського, Київського. Антоній народився приблизно 983 року в місті Любечі, що неподалік Чернігова. При хрещенні він отримав ім’я Антип. З юних літ він виявляв глибоку набожність і схильність до усамітнення, що зумовило його подальший життєвий шлях.

Згідно з переказами, він рано залишив мирське життя і вирушив на пошуки духовної досконалості до Візантії – спочатку до Константинополя, а згодом на Афон, один із найвідоміших осередків православного чернецтва.

На Святій Горі Афон Антоній прийняв чернечий постриг і проживав у різних обителях, переймаючи досвід суворого подвижництва, молитви та самотності. Саме там сформувався його ідеал духовного життя – повна відмова від земного заради служіння Богу.

Афон став для нього школою чернечої дисципліни, яку він пізніше переніс на руські землі.

Повернувшись на Русь, Антоній поселився в печері на пагорбах над Дніпром, неподалік Берестова. Це місце стало початком майбутньої Києво-Печерської лаври.

Його спосіб життя швидко привернув послідовників: навколо Антонія почали збиратися учні, які прагнули наслідувати його аскезу. Так сформувалася перша чернеча громада, що згодом перетворилася на організований монастир.

Коли братія зросла, Антоній благословив призначення ігумена для управління обителлю, а сам усамітнився в іншій печері, продовжуючи духовний подвиг.

Антоній прожив довге життя, залишаючись у молитві та самотності. Він помер приблизно 1073 року, у глибокій старості. Його поховання стало частиною сакрального простору Києво-Печерських печер, які й до сьогодні є місцем паломництва.

Церковне свято 10 липня — день пам’яті святих 45 мучеників, що в Никополі Вірменському, а також святого мученика Франциска, Мутія і Рафаїла, і тих, що з ними, в Дамаску вбитих

Святі 45 мучеників Никопольських (Вірменських) – це група ранньохристиянських святих, які постраждали за віру в Ісуса Христа на початку IV століття, під час жорстоких гонінь імператора Ліцинія. Події відбувалися в місті Никополь у Вірменії (історична Мала Вірменія), яке на той час було частиною Римської імперії. За правління співімператора Ліцинія (близько 311–324 років), який продовжував гоніння на християн, у місті почалися переслідування віруючих.

Багато християн, дізнавшись про арешти та катування, самі з’явилися до правителя, щоб відкрито засвідчити свою віру в Христа.

Очолили групу святих такі мужі, як Леонтій, Маврикій, Даниїл, Антоній, Олександр, Сісіній, Меней та Вірілад.

Правитель (прокуратор Лісій) був вражений їхньою мужністю і намагався змусити їх зректися Христа та принести жертви язичницьким богам. Однак святі залишилися непохитними у своїй вірі.

За це їх піддали жорстоким катуванням: побиттю камінням, ув’язненню та іншим мукам. У в’язниці вони не занепали духом – навпаки, молилися і співали псалми, зміцнюючи один одного в терпінні.

За переданням, уночі у в’язниці святим з’явився Ангел Господній, який осяяв в’язницю світлом і сповістив, що їхній подвиг наближається до завершення, а імена записані на небесах.

Святі мученики Франциск, Мутій, Рафаїл та їхні співмученики Дамаску – це група з 11 християн, які прийняли мученицьку смерть у ніч із 9 на 10 липня 1860 року в місті Дамаск (Сирія). До їхнього сонму входять також 8 францисканських монахів і священників. У 2024 році вони були канонізовані Католицькою Церквою як святі мученики.

Події відбувалися під час хвилі міжконфесійного насильства в Османській Сирії 1860 року. У Дамаску спалахнули масові напади на християнське населення, руйнування кварталів і переслідування громад.

Багато християн шукали прихистку у францисканському монастирі та церкві святого Павла в районі Баб-Тума – одному з центрів християнського життя міста. Увечері 9 липня 1860 року натовп озброєних нападників увірвався до францисканського монастиря святого Павла, де перебували священники, монахи та миряни, які шукали захисту.

Нападники вимагали зректися християнської віри та прийняти іслам. Франциск, Мутій і Рафаїл, як і інші присутні, відмовилися.

За переданням, Франциск відповів від імені всіх братів словами, що вони залишаються християнами і готові померти за Христа.

Після цього всіх присутніх було жорстоко вбито прямо в храмі та на території монастиря.

Церковне свято в Україні 10 липня за старим календарем

За старим календарем 10 липня в Україні вшановували пам’ять лікаря Самсона. Він був лікарем за освітою, але залишив світське життя і присвятив себе служінню Богу та людям. Самсон відкрив у Константинополі притулок і лікарню для бідних, де безкоштовно лікував хворих, поєднуючи медичну допомогу з молитвою та милосердям.

Після його смерті люди продовжували звертатися до нього як до небесного покровителя хворих і лікарів. У церковній традиції його пам’ять вшановують як приклад християнської медицини, милосердя та самопожертви.

Прикмети 10 липня

• Ясний і теплий день 10 липня – до довгого теплого літа без різких похолодань.

• Дощ цього дня – до вологого серпня та можливих частих злив у другій половині літа.

• Ранковий туман – на стабільну, спокійну погоду найближчими днями.

Що не можна робити 10 липня

Біля води не дозволялося сваритися чи залишати бруд, бо вірили, що це може «змити» людині добру долю, здоров’я та удачу. Також у цей день уникали прання, прибирання та стрижки – щоб не «зрізати» і не розгубити життєву силу.

Що можна робити 10 липня

У народній традиції цей день називали Антонієм Громоносцем, адже саме на нього часто випадали грози та розкати літнього грому. Вважалося, що цей день має особливу силу очищення: люди обов’язково купалися у воді та вдягали свіжий, чистий одяг – нібито це забезпечувало здоров’я й захист від недуг на весь рік.

Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати