Дослідники підтвердили існування незвичайних глибоководних землетрусів у мантії нашої планети.
Землетрус / © Associated Press
Науковці з Університету Юти встановили, що специфічний землетрус 1979 року під містом Рендольф насправді стався на нетиповій глибині — 90 кілометрів під поверхнею. Це дослідження засвідчило появу нового, рідкісного типу підземних поштовхів, які раніше вважалися геологічно неможливими на такій значній глибині в мантії Землі.
Про це інформує видання Earth.
Зазначається, що вперше цю аномалію зафіксував молодий постдокторант Джордж Зандт після землетрусу магнітудою 3,8, який стався 24 лютого 1979 року. Однак його висновки залишалися невизнаними майже пів століття. Дослідники, використовуючи сучасні методи, повторно проаналізували дані сейсмічних хвиль та підтвердили точність розрахунків Зандта.
Загалом науковці виявили дев’ять схожих випадків, включаючи землетрус магнітудою 4,1, який було зафіксовано 10 вересня 2025 року неподалік Мейзера на глибині 68 кілометрів. Наразі ці явища офіційно класифікують як «землетруси континентальної мантії» (КММ).
Особливість полягає в тому, що на глибині понад 70 кілометрів, за умов надзвичайно високого тиску та температури вище 700 градусів Цельсія, гірська порода зазвичай не руйнується, а деформується під впливом тектонічних процесів.
Такі землетруси виникають через зіткнення твердої підземної плити (Вайомінгський кратон) із гарячою мантією, яка циркулює навколо неї. Це призводить до накопичення значної напруги, що викликає поштовхи. Ці глибокі землетруси відбуваються ізольовано — без будь-яких попередніх чи наступних поштовхів, а через величезну глибину люди на поверхні їх зовсім не відчувають.
Науковці підкреслюють, що виявлена закономірність ускладнює традиційну оцінку сейсмічної небезпеки. Оскільки для таких явищ відсутні видимі поверхневі розломи для картографування, і на даний момент неможливо встановити межу їхньої максимальної сили. Автори дослідження навели точні цитати науковців, які пояснюють природу та важливість цього відкриття.
«Глибока глибина пояснює, чому люди на поверхні цього не відчували. Я провів деякі інші аналізи, які переконали мене в реальності існування великої глибини, але було важко переконати інших у надзвичайно аномальному землетрусі в мантії, що відбувається в регіоні, де його не повинно бути», — прокоментував свої перші висновки у 1979 році Джордж Зандт.
Описуючи властивості породи у верхній мантії та специфіку нових сейсмічних явищ, керівник дослідження Кіт Копер зазначив, що в масштабах мільйонів років вона поводиться подібно до м’якої іриски, яка поступово розтягується та тече під впливом часу.
«Це свого роду загадка з точки зору фундаментальної фізики. Як взагалі таке може траплятися? Ще одна причина, чому це важливо, полягає в тому, що ми не маємо уявлення, наскільки великими вони можуть бути. За допомогою землетрусів у земній корі ми можемо виміряти, яким, на нашу думку, буде їхній максимальний розмір. Ми вимірюємо розломи, які можемо нанести на карту поблизу поверхні. Ми можемо виміряти довжину сегмента розлому, і це підказує нам, наскільки великим він може бути, що допомагає нам оцінити сейсмічну небезпеку», — додав професор Копер.
Нагадаємо, у ніч проти 12 травня на Закарпатті було зафіксовано землетрус. Його магнітуда склала 1,7 бала.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати