Важливо усвідомлювати: «бостонський шлюб» – це передусім форма соціального та побутового співіснування, а не обов’язково романтичні взаємини.
Бостонський шлюб / © pexels.com
Зміст
«Бостонський шлюб» раптово повернувся в тренди, але не з підручників історії, а з TikTok та Instagram. Наразі жінки все частіше діляться досвідом спільного життя з подругами, представляючи це як свідомий вибір.
Про це пише TSN.ua.
Що таке «бостонський шлюб»
«Бостонським шлюбом» наприкінці XIX століття у США називали тривале спільне проживання двох жінок. Вони вели спільне господарство та будували життя, не будучи фінансово чи соціально залежними від чоловіків. Такі союзи не мали єдиного стандарту. Вони могли ґрунтуватися на глибокій дружбі, партнерстві, емоційній близькості або романтичних зв’язках. Основною рисою завжди залишалася незалежність жінок та їхня спроба самореалізації поза межами традиційної родини.
Походження терміну «бостонський шлюб»
Історія виразу пов’язана з романом «Бостонці», який у 1886 році видав американський письменник Генрі Джеймс. У творі описано близькі стосунки двох освічених і незалежних жінок, які мешкають разом у Бостоні. Хоча сам автор не вживав словосполучення «бостонський шлюб», після виходу книги воно швидко увійшло в суспільний лексикон.
Вже на початку 1890-х років цей термін почав активно вживатися у пресі. Згідно з даними словників, зокрема Merriam-Webster, офіційна фіксація виразу «бостонський шлюб» датується 1893 роком.
У другій половині XIX століття жінки мали вкрай обмежені можливості для здобуття освіти, кар’єри та фінансової незалежності. Більшість із них повністю залежала від батька або чоловіка. В такій реальності «бостонський шлюб» став альтернативною моделлю життя, яка дозволяла жінкам:
-
жити самостійно або з однодумицею;
-
спільно вести господарство та ділити витрати на житло;
-
будувати власну кар’єру та займатися наукою чи мистецтвом;
-
підтримувати одна одну емоційно та фінансово;
-
уникати традиційного шлюбу як єдиного способу виживання.
Особливо поширеним це явище було серед перших випускниць жіночих коледжів Нової Англії.
Яким був побут
У практичному аспекті такі союзи виглядали як повноцінне спільне життя. Жінки зазвичай:
-
мешкали в одному домі та разом оплачували оренду чи купівлю нерухомості;
-
разом вели господарство;
-
допомагали одна одній у професійних справах;
-
разом подорожували та реалізовували благодійні чи культурні проєкти;
-
іноді офіційно заповідали майно партнерці.
Фактично це були стабільні союзи, які повністю замінювали традиційну родину, хоча юридичного статусу вони не мали.
Чим «бостонський шлюб» відрізняється від одностатевих зв’язків
Важливо усвідомлювати: «бостонський шлюб» – це передусім форма соціального та побутового співіснування, а не обов’язково романтичні взаємини. Одностатеві зв’язки зазвичай передбачають інтимний зв’язок. Натомість «бостонський шлюб» міг бути:
-
романтичним;
-
виключно платонічним або дружнім;
-
партнерським чи діловим союзом двох колег.
У XIX столітті особисте життя жінок рідко виносилося на публічне обговорення. Тому сучасні історики далеко не завжди можуть визначити характер конкретного союзу. Саме тому термін «бостонський шлюб» залишається нейтральним визначенням для тривалого жіночого партнерства.
Відомі історичні приклади
Одним із найяскравіших прикладів є союз відомої громадської діячки та лауреатки Нобелівської премії миру Джейн Аддамс та філантропки Мері Розетт Сміт. Вони прожили разом понад 30 років, повністю розділяючи побут і фінанси.
Ще один приклад – стосунки поетеси Кетрін Лі Бейтс (авторки патріотичного гімну «America the Beautiful») та відомої економістки Кетрін Коман. Також до «бостонських шлюбів» відносять багаторічний союз письменниці Сари Орн Джуетт та літераторки й благодійниці Енні Адамс Філds, чий дім був центром культурного життя Бостона.
Погляд психоаналітика на це явище
Сертифікований психоаналітик та клінічний психолог Олена Медведєва на своїй сторінці у Facebook розповіла, що подібні теми дедалі частіше звучать і в її клінічній практиці, проте фахівчиня закликає не вважати це просто модою на абсолютну незалежність.
«За небажанням виходити заміж чи народжувати дітей часто стоїть не просто прагнення свободи, а банальна психологічна втома, – зазначає Олена Медведєва. – Жінки роками організовують життя навколо того, щоб бути потрібними, незамінними, щоб підтримувати чужу рівновагу. Через це любов часто перетворюється на систему обслуговування. Людина поступово втрачає розуміння «Чого хочу я?» і починає жити лише питанням «Що потрібно від мене?»», – розповідає вона.
Експертка підкреслює, що жінки все частіше відкрито говорять про виснаження від традиційних обов’язків.
«Багато жінок описують не відсутність почуттів до чоловіків, а втому від постійної психологічної доступності. Від ролі людини, яка має постійно вислуховувати, контейнувати чужі переживання та безперервно враховувати безкінечні чужі потреби. Тому те, що з боку виглядає як відмова від стосунків, є просто спробою повернути собі право на власні бажання», – зазначила психологиня.
За її словами, раніше традиційна культура вимагала, щоб абсолютно всі потреби – любов, дружба, емоційна підтримка, спільний побут і фінанси – зійшлися в одному-єдиному партнері. У реальності це створює надто велике навантаження для будь-яких стосунків.
«Сучасне «сестринство» або ті ж «бостонські шлюби» фактично розподіляють ці функції. Подруга може бути джерелом емоційного розуміння, інша людина – сексуальним партнером, хтось – професійним союзником. Це пошук стабільності через надійність повсякденного життя, а не через романтичну пристрасть», – розповідає фахівчиня.
Головна пастка
Водночас Олена Медведєва попереджає про інший бік медалі. Відмова від старих патріархальних стереотипів може непомітно перетворитися на нову примусову ідеологію.
«У деяких дискусіях про незалежність вже можна почути приховану вимогу: ти повинна обирати лише себе і відмовлятися від чоловіків. Це та сама пастка, тільки з іншого боку, де власні очікування знову підміняються чужим «повинна». Ми не спостерігаємо кризи шлюбу. Швидше бачимо, як дедалі більше жінок відмовляються використовувати заміжжя чи материнство як готову і єдину відповідь на питання про сенс свого життя. Цей феномен не варто ні романтизувати, ні засуджувати. Найбільша складність сьогодні полягає не в тому, щоб просто звільнитися від чужих вимог, а в тому, щоб зрозуміти, чого насправді хочеш ти сама», – резюмувала експертка.
Раніше ми розповідали, у чому феномен «бостонського шлюбу» та з якої причини жінки вирішують жити парами.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати