ООН прогнозує Україні демографічний рекорд із негативним значенням: до 2050 року молоде покоління може становити всього 6,6% від загальної кількості населення. Демограф роз’яснює, чому ці показники — це лише застереження, і як війна змінює долю нації.
Демографічна криза: за передбаченням ООН, чисельність молодих людей в Україні стане найменшою у світі
Згідно з підрахунками ООН, чисельність молоді в Україні до 2050 року буде найменшою у світовому масштабі. Цей індикатор може зменшитися втричі, що створює серйозні виклики для держави, котра вже п’ятий рік поспіль дає відсіч повномасштабній російській збройній агресії.
Про правдивість подібних демографічних прогнозів, реальну кількість жителів на підконтрольних територіях і тактику «гри на довгу перспективу» ТСН.ua поговорив із заступником директора з наукової діяльності Інституту демографії та вивчення якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олександром Гладуном.
Олександр Гладун
Прогноз від ООН: вирок чи застереження
— ООН оприлюднила вражаючу статистику: до 2050 року Україна може стати країною з найменшою часткою молоді у світі — 6,6%. Чи справді це так? І як обчислюються ці демографічні індикатори?
— Кожні два роки ООН видає прогнози щодо всіх країн світу, зокрема і щодо України. Останнє прогнозування було виконано у 2024 році, на його підставі і розраховано відсоток молоді. А ось яким чином вони розрахували — мені складно сказати, оскільки при розробці демографічного прогнозу застосовуються певні припущення. І вони стосуються коефіцієнта народжуваності, смертності та пересування населення. До того ж, смертність і міграцію потрібно ще й за віковими групами прогнозувати. Що здійснити в умовах повномасштабної війни дуже важко або майже неможливо.
Взагалі, цей прогноз до 2050 року в демографічній науці вважається довготривалим. А довгострокові прогнози необхідно сприймати не як певний вирок, а як своєрідне прогнозування-застереження: що може статися, якщо припущення, взяті в основу прогнозу, здійсняться. Якщо це не задовольняє державу, тоді необхідно вжити заходів, аби цього не сталося. Тому це не вирок, а тільки застереження.
Слід також з’ясувати, кого в ООН зараховують до молоді.
— Мається на увазі молодь віком 15–24 років. На 2000 рік частина молоді становила 14,8% (7,349 млн осіб), а прогнозується, що у 2050 році ця чисельність скоротиться до 2,315 млн осіб, становитиме 6,6% і буде найменшою у світі.
— Важко зразу оцінити такий прогноз. Але тут виникає декілька питань: окрім демографічних припущень, який рік завершення війни вони закладали у свій прогноз? За якою територією рахували? Якщо за всією територією України, то яким чином оцінювали кількість населення, яке зараз знаходиться на непідконтрольній території? Тобто, щоб професійно прокоментувати цей прогноз, потрібно ще провести невеличке наукове дослідження.
Зрештою, прогнози робить не тільки ООН. До речі, до їхніх прогнозів іноді трапляються запитання. Здійснює прогнози, наприклад, по країнах світу і Центральне розвідувальне управління США. І будь-яка установа у світі може розробляти подібні прогнози. І, найімовірніше, у всіх результати будуть різнитися.
Тому не варто цей прогноз сприймати як вирок. Те, що в Україні демографічна ситуація несприятлива, нікому не потрібно доводити. А яким буде її подальший розвиток, залежить від багатьох факторів. Насамперед — це рік закінчення війни, умови завершення війни, політика нашої влади щодо внутрішньої економічної, демографічної, соціальної політики. Окрім цього, політика тих країн, особливо європейських, де зараз перебувають мільйони наших громадян. Все це буде впливати на результати прогнозу, і ми не можемо визначити, у якому поєднанні все це спрацює.
«Старіння знизу»: чому війна в Україні посилила демографічну кризу
— Наведені цифри довгострокового прогнозу і дійсно дивують. Якщо зменшення кількості молоді дійсно буде відбуватися, чи є війна в Україні основним фактором?
— Розумієте, якщо це абсолютні цифри, то порівнювати їх некоректно, оскільки через війну у нас змінюється кількість населення. Якщо у відсотках, тоді можна якось порівняти, який відсоток молоді був колись і який є зараз. Те, що в нас відбувається старіння населення — це загальновідомий факт. І зазвичай старіння може відбуватися за рахунок двох факторів.
Перший — за рахунок збільшення тривалості життя людей. Це позитивний чинник, тому що люди живуть довше, а це означає, що умови життя поліпшуються. І це називається «постаріння згори», воно відноситься до старших вікових груп.
Другий чинник, який впливає на старіння — це скорочення народжуваності. Тобто коли стає менше молодших вікових груп. В демографії це має назву «старіння знизу». Тобто коли стає дедалі менше дітей. Саме цей фактор зазвичай негативно впливає на демографічний розвиток держави. Тому що потім з часом менше дітей йде до школи, а потім менше здобувають вищу освіту, менше людей виходять на ринок праці. Всіх людей стає дедалі менше.
— Чи означає це, що Україна стане країною пенсіонерів?
— Відносна кількість осіб старшого віку в Україні збільшується. А разом із цим збільшується навантаження на економічно активну частину населення. Це може впливати на податки, а через них — і на соціальні програми для будь-яких верств населення. Але разом з тим, старіння та зменшення рівня народжуваності — це загальносвітова тенденція. У нас вона просто дуже загострилася через війну. І це дуже відчутно.
— І наслідки можуть бути не дуже хорошими?
— В цілому так, але все залежить від того, яка територія і кількість населення залишиться Україною. Навіть якщо умовно припустимо, що після війни нас залишиться 25 мільйонів, то ми будемо далеко не останньою країною Європи за кількістю населення. Більшість країн Європи має значно меншу чисельність населення.
Тому тут — з якої позиції дивитися на ситуацію. Щоб вона змінилася на краще, нам потрібні певні внутрішні перетворення: щоб населення після завершення війни менше виїжджало за кордон, щоб люди поверталися додому. А все це залежить від внутрішньої політики держави.
Чому демографічні зміни відчуємо тільки через 30 років
— А якщо Україна все-таки стане країною пенсіонерів, які можуть виникнути загрози?
— Основна загроза — сповільнення темпів економічного розвитку. Через велику кількість пенсіонерів країна економічно буде слабшати і поступово «просідати». І тут проблема навіть не в кількості населення як такій, а більше в його віковій структурі.
Для того, щоб покращити вікову структуру, потрібно збільшувати народжуваність. Але це покращення не відбудеться миттєво. Якщо навіть умовно припустимо, що народжуваність збільшиться у нас вдвічі, то країна за віковою структурою та кількістю населення відчує це років через 20–30. Тобто вся демографічна політика — це гра у довгостроковій перспективі. За рік-два ситуація не зміниться. Для поліпшення ситуації має працювати довготривала і зважена соціальна та демографічна політика.
— У британських ЗМІ пишуть із посиланням на власні джерела, що населення України скоротилося від 2014 до 2025 року з 40 до 20 мільйонів осіб. Це суттєво відрізняється від офіційної інформації. Як ви розцінюєте такі оцінки?
— До цього числа я ставлюся зі сумнівом. Особливо коли на таку публічно доступну інформацію зазначають, що «в мене є інформатор», але це джерело не називають — це викликає питання.
Навіть зараз на підконтрольній території, за різними оцінками, чисельність населення України десь знаходиться в межах 28–30 мільйонів. Тому 20 — це нереальна цифра. Вона дуже занижена, і мені важко уявити, яким чином вона отримана. Я зрозумів би, якби мова йшла про 25–27 мільйонів, ще можна було б дискутувати. 20 — це дуже мало.
Прогнози під час війни: чому дані ООН та українських науковців розходяться
— А чи робив ваш інститут аналогічні дослідження щодо чисельності молоді в Україні до 2050 року?
— Останній прогноз ми робили на початку 2025 року. Зараз триває робота з Державною службою статистики для того, щоб оцінити взагалі кількість населення України на підконтрольній території. І коли ця робота буде завершена, тоді, можливо, ми зробимо прогноз, спираючись на нові відомості.
При розробці такого прогнозу важливо, які ми закладаємо в нього сценарії, а вони в нас в Україні всі залежать від року закінчення війни. У зв’язку з тим, що ніхто не може назвати точний рік завершення війни, ми самі умовно його визначаємо, наприклад, говоримо: війна завершиться у 2027 або у 2030. І відповідно до цього робиться прогноз, хоча результати будуть отримані різні.
У наших умовах один день війни може змінити ситуацію кардинально, і тоді всі ці прогнози вже будуть як якась історія, яка не здійснилася. І все треба буде переробляти знову. Тому за таких умов робити прогнози складно.
Звісно, технічно прогноз можна зробити, але передбачити всі ці нюанси майже неможливо. Незважаючи на це, ми їх робимо як прогнози-застереження: що буде, якщо гіпотези більш-менш здійсняться, а рік завершення війни буде ось таким. Але такі прогнози не варто сприймати як точний орієнтир, вирок чи як істину в останній інстанції.
— То поки немає цифр, щоб порівняти їх із даними ООН?
— Нових немає, але можна порівняти з нашим прогнозом 2025 року, але робили ми його до 2040, а не до 2050 року. За умови завершення війни у 2027 році, частка молоді у віці 15—24 у 2040 році буде 8,4%. До 2050 року зменшення частки молоді буде тривати, тому результати двох прогнозів будуть схожими.
ООН рахує в межах 1991 року, а ми зараз робимо прогнози тільки по підконтрольній території. Тому що вони в якомусь сенсі є більш актуальними для нас: українська влада не може зараз якось впливати на непідконтрольні території. Це з одного боку. А з іншого — ми просто не знаємо достеменно демографічну ситуацію на окупованих територіях. Тому від загальних прогнозів по всій території ми перейшли до прогнозів по підконтрольній. А ООН не може такого робити з політичних міркувань. Тому що інакше, наприклад, росіяни скажуть: «Ну, от Організація Об’єднаних Націй уже у своїх розрахунках викреслила захоплені території з числа українських». Тому вони роблять по всій території. І тому, певним чином, ці дані також будуть непорівнюваними.
Повернення до опитувань: як держава збиратиме дані про українців
— Чи проводяться зараз обстеження домогосподарств України, щоб з’ясувати чисельність населення, а також вік, сімейний стан, доходи, умови життя, роботу, здоров’я? Чи потрібні зараз такі дослідження?
— До початку повномасштабного вторгнення такі обстеження проводила Державна служба статистики — це була їхня постійна робота. Вони проводили дослідження робочої сили за методологією Міжнародної організації праці, а також за міжнародною методологією обстеження умов життя домогосподарств, де людей розпитують про склад сім’ї, джерела та розмір прибутків, витрати, роботу, житлові умови, споживання харчових продуктів тощо.
Обстеження умов життя домогосподарств проводяться у світовій статистичній практиці, мабуть, з XIX століття. Вони можуть називатися по іншому, програми можуть відрізнятись, але досліджують населення в цьому аспекті. Також є обстеження населення сільськогосподарської діяльності домогосподарств у сільській місцевості. Але з початком війни такі опитування були припинені.
Важливо розуміти, що ці опитування не використовуються для того, щоб оцінити кількість населення чи статево-вікову структуру. Навпаки, вони проводяться з урахуванням розміщення населення, і потім відомості обробляються з урахуванням демографічної статистики. Після початку повномасштабного вторгнення Держстат призупинив ці обстеження, але наразі планує їх відновити. Можливо, не в повному обсязі, як це було раніше, а в менших масштабах, в окремих регіонах.
— Українцям варто очікувати, що до них приходитимуть з опитуванням?
— Підготовчі роботи тривають. Можливо, з наступного року будуть якісь зрушення в цьому питанні.
До речі, певні обстеження населення тривають і зараз. Вони проводяться міжнародними та громадськими організаціями за рахунок донорів і мають цільовий характер. Наразі проводиться Мультиіндикаторне кластерне обстеження (МІКС), яке повинно охопити близько 24 тис. домогосподарств на підконтрольній території. Це комплексне обстеження домогосподарств, де окрім демографічної інформації у громадян розпитують про здоров’я, умови життя, добробут, домашнє насильство, освіту тощо.
Це дасть певне уявлення про стан населення на підконтрольній території. Результатів поки що немає.
— Тобто, сенс у цьому є? Це як заміна перепису населення, який зараз неможливо провести?
— Воно не замінює перепис населення. Результати таких опитувань використовують для соціального та економічного планування. Вони містять важливу інформацію щодо структури сучасного домогосподарства в Україні: скільки дітей у родині, якого віку, у повній чи неповній сім’ї вони виховуються, рівень освіти батьків і дітей, стан здоров’я тощо. Це різноманітна інформація, яка використовується не тільки науковими установами, а й Міністерством соціальної політики, сім’ї та згуртованості та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства у їхній поточній діяльності.
До речі, проводяться обстеження щодо цін. Воно, найімовірніше, зараз ще триває для обчислення індексу споживчих цін. У ньому береться до уваги структура споживчих грошових витрат домогосподарств.
Тобто, Державна служба статистики проводила багато важливих обстежень населення, тому актуальним є їх відновлення.