Російська війна проти України перевищила історичний рубіж за тривалістю. Експерти проводять паралелі з участю Російської імперії у Першій світовій війні, пояснюючи, чому прямі аналогії з 1917 роком ще передчасні, але тривожні сигнали вже помітні.
Війна в Україні / © Getty Images
Повномасштабна конфронтація Росії з Україною вже триває довше, ніж бойові дії Першої світової війни. Якщо Перша світова війна тривала 1567 днів — від 28 липня 1914 року до 11 листопада 1918 року, то російське вторгнення, розпочате 24 лютого 2022 року, вже перетнуло цей показник.
Про це інформує аналітичний матеріал Kyiv Post.
Автори порівнюють актуальну війну РФ проти України з протистоянням, у якому брала участь Російська імперія під час Першої світової, і виділяють кілька суттєвих відмінностей.
Найважливіша з них — глибина залучення суспільства. Для Російської імперії Перша світова була тотальною війною, що супроводжувалася повною мобілізацією та охопила майже всі аспекти життя держави. Тоді до лав армії було призвано близько 12 мільйонів осіб із населення, що становило приблизно 175–180 мільйонів.
У сучасній Росії конфлікт проти України також має масштабні наслідки, проте Кремль намагається уникати тотальної мобілізації населення. За даними української розвідки, станом на червень 2026 року на українському напрямку могло служити від 1,8 до 2 мільйонів росіян.
Втрати РФ у нинішньому конфлікті, згідно з даними ЗСУ та міжнародних дослідницьких груп, можуть сягати близько 1,2 мільйона вбитих, поранених або виведених із ладу військових. Водночас у Першій світовій війні втрати Росії були значно критичнішими для суспільства: близько 9 мільйонів солдатів загинули, зазнали поранень або вибули зі служби з інших причин.
Незважаючи на різницю в масштабах, ризик для російського солдата після потрапляння на передову залишається надзвичайно високим. У Першій світовій приблизно три чверті військовослужбовців отримали поранення або загинули. У протистоянні з Україною цей показник, за оцінками авторів, може становити 60–65%.
Ще одна відмінність — склад армії. У Першій світовій російське військо переважно складалося з селян, значна частина яких мала низький рівень грамотності. Офіцерський корпус походив здебільшого з дворянства та міської інтелігенції, що створювало глибоку соціальну прірву у військах.
Сучасна російська армія формально більше спирається на контрактників та мобілізованих із бідніших регіонів. Найактивніше поповнення набирають у малих населених пунктах, Сибіру, на Північному Кавказі, у Бурятії, Туві та республіках Поволжя. Натомість Москва, Санкт-Петербург та інші заможні регіони надають значно менше військовослужбовців.
Автори також підкреслюють, що нинішню війну помилково характеризувати лише як “окопну” та статичну. Вони зазначають, що й під час Першої світової на Східному фронті відбувалися масштабні маневрені операції, і у війні Росії проти України лінія фронту не залишалася незмінною.
У перші місяці вторгнення обидві сторони втрачали й повертали значні території. Пізніше конфлікт перейшов до менших, але постійних операцій — зокрема, російських спроб захопити міста на Донеччині та Луганщині, а також українських операцій на півдні та вглиб російської території.
У тактиці Росії автори вбачають багато спадкових елементів. І Російська імперія, і сучасна РФ робили ставку на концентрацію сил на вузьких ділянках фронту, масовану артилерію, значні людські втрати та здатність солдатів виживати в складних умовах.
Водночас технологічний аспект війни кардинально змінився. Росія, як і понад століття тому, стикається з труднощами у виробництві складної військової техніки в необхідних обсягах. У Першій світовій їй бракувало боєприпасів, кулеметів, літаків та сучасної логістики. У нинішньому конфлікті РФ залежить від іноземних компонентів для високоточної зброї та була змушена закуповувати боєприпаси у Північної Кореї.
Окремо автори згадують безпілотники як ключовий вид озброєння сучасної війни. Російські успіхи в цій сфері значною мірою пов’язані з іранськими розробками, тоді як Україна активно створює власні системи — від ударних дронів до крилатих ракет.
Незважаючи на тривалу війну, сучасна Росія поки не перебуває в ситуації, подібній до 1917 року. Тоді суспільство було виснажене тотальною мобілізацією, дефіцитом товарів, інфляцією, мільйонами втрат та політичною боротьбою, що зрештою призвело до краху імперії.
У Росії 2026 року, як зазначають автори, політична опозиція є слабкою або перебуває в еміграції, медіа контролюються державою, а силові структури зберігають лояльність Кремлю. Більшість сімей поки не відчувають війну настільки безпосередньо, як російське суспільство часів Першої світової.
Втім, деякі ознаки пізньої імперської кризи вже проявляються: інфляція, значні втрати, недосяжні воєнні цілі, технологічні проблеми, міжнародна ізоляція та відчуття, що від війни виграють лише групи, наближені до влади.
Автори роблять висновок: Росія ще далека від колапсу зразка 1917 року, але багато факторів, які тоді підірвали імперію, вже стали частиною російської реальності у війні проти України.
Раніше повідомлялося, що конфлікт в Україні триває довше, ніж Перша світова. 11 червня 2026 року розпочалася 1569-та доба повномасштабної війни — тепер протистояння в Україні офіційно триває довше за Першу світову. Перша світова війна тривала 1568 днів — трохи більше 4 років.
Нагадаємо, колишній високопоставлений співробітник ЦРУ США Гленн Корн висловив думку, що до кінця року Україна може досягти припинення вогню. На його думку, це не означатиме повне завершення війни, проте може стати кінцем її активної фази, зокрема масованих бомбардувань українських міст та ударів у відповідь по території РФ.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати