Протягом багатьох років археологи розглядали перших мешканців Америки як всеїдних збирачів, здатних адаптуватися до будь-яких обставин. Однак нове масштабне дослідження повністю розвіяло цей міф.
Стародавні люди / © Pixabay
Виявилося, що перші жителі Америки були професійними мисливцями на велетенських тварин, а не універсальними збирачами, як припускалося раніше.
Про це повідомляє Earth.com.
Аналіз решток тварин з Аляски до Південної Америки показав, що понад 80% раціону людей льодовикового періоду складали саме мамонти та інші гіганти вагою понад тонну. Це відкриття не тільки пояснює швидке заселення континентів, але й підтверджує, що саме людська діяльність призвела до зникнення цих тварин.
Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, поклало край багаторічній дискусії серед археологів щодо харчування перших американців. Науковці були розділені на два табори: одні вважали давніх людей всеїдними збирачами, інші — мисливцями на велику здобич.
Для перевірки обох гіпотез, Бен Поттер з Університету Аляски та Джеймс Чаттерс з Університету Макмастера вивчили кісткові рештки тварин на стоянках трьох найдавніших культур Америки — від Берингії (колишнього сухопутного мосту між Сибіром та Аляскою) до культури Кловіс у Північній Америці та майстрів списів «рибʼячий хвіст» у Південній Америці.
Виявилося, що племена льодовикового періоду по всьому континенту застосовували однакову тактику — вони цілеспрямовано полювали на мамонтів та інших гігантських травоїдних. Саме орієнтація на величезну здобич, а не спроби пристосуватися до кожної нової екосистеми, дозволила людям блискавично освоїти обидва континенти. Однак така стратегія мала й негативні наслідки: людське полювання, схоже, справді сприяло винищенню давніх гігантів.
Гіганти домінували в меню
Вчені дослідили 50 давніх стоянок (вісім у Берингії, 25 у Північній Америці та 17 у Південній) і виявили чітку закономірність: на 49 локаціях основу раціону становили тварини вагою понад тонну. За калорійністю вони забезпечували від 83 до 88 відсотків усього м’яса. У Берингії люди споживали шерстистих мамонтів, у Північній Америці — колумбійських мамонтів, а в Південній — гігантських лінивців і гомфотеріїв (родичів слонів). Дрібна дичина в залишках їжі становила менш як один відсоток.
Скептики часто вказують на те, що кістки дрібних тварин гірше зберігаються. Щоб усунути цю можливу помилку, дослідники навмисно збільшили теоретичну кількість дрібної дичини в сто разів і перерахували всі дані. Навіть за таких умов великі звірі однаково забезпечували понад 98 відсотків їжі.
Ці цифри підтверджуються також аналізом кісток 18-місячної дитини культури Кловіс, знайденої в Монтані. Хімічний склад її решток показав, що раціон її матері на 96 відсотків складався саме з м’яса мамонтів та інших гігантів, і лише на 4 відсотки — з дрібних ссавців.
Яке знаряддя використовували мисливці
На давніх стоянках у всіх трьох регіонах археологи знаходять переважно зброю та інструменти для обробки великих туш: масивні кам’яні наконечники, леза та скребки для шкур. А для пробиття товстої шкіри гігантів мисливці використовували атлатлі — спеціальні пристрої для метання списів, які дозволяли запускати їх набагато глибше.
Не менш показовим є те, чого на цих розкопках зовсім немає. Вчені не знайшли жодного жорна для перемелювання насіння або земляних печей, у яких зазвичай готували коріння і рослини. Так само серед знарядь відсутні рибальські гачки, гарпуни або грузила для сіток, що свідчить про повну байдужість тогочасних людей до риболовлі.
Докази ретельного планування
Обробка каменю також вказує на ретельне планування полювання. Вістря мисливці заточували доти, доки вони не ставали занадто короткими для використання, а майстри-інструментальники переносили високоякісний камінь на вражаючі відстані від його джерела.
На центральних Великих рівнинах цілі набори інструментів долали відстань до 370 миль (приблизно 595 кілометрів), а один екземпляр подолав близько 930 миль (приблизно 1496 кілометрів).
Перевезення такої кількості каменю має сенс лише для людей, які постійно перебувають у русі та заздалегідь готуються до здобичі, яку вони очікують зустріти будь-де. Універсал, який досліджує невелику територію, не мав би сенсу запасатися таким обладнанням.
Слідом за велетнями через континенти
Ставка на полювання за гігантами виявилася надзвичайно успішною стратегією. Мамонти та гігантські лінивці населяли найрізноманітніші природні зони — від тундри до тропічних саван. Мисливцям не доводилося щоразу вивчати особливості нової екосистеми, рослинність чи дрібну дичину. Їм було достатньо добре знати звички великих звірів. Завдяки цьому люди розселилися на двох континентах всього за кілька століть, скрізь використовуючи майже однакові інструменти. Навіть коли на південь від Панами мамонти зникли, племена просто переключилися на місцевих гігантських лінивців і родичів слонів.
Вчені описують цих людей як універсалів щодо територій, але суворих спеціалістів щодо їжі.
Однак така пристрасть до великої здобичі мала сумні наслідки. У кожному регіоні гігантські тварини вимирали невдовзі після появи людини. Шерстисті мамонти зникли близько 13400 років тому, колумбійські — на 600 років пізніше, а мегафауна Південної Америки вимерла приблизно 11600 років тому.
Дослідники виявили сліди полювання людини на більшість видів великих ссавців, які тоді назавжди зникли з лиця Землі. Оскільки ці велетні суттєво впливали на ландшафт і рослинність, їхнє зникнення зруйнувало цілі харчові ланцюги. Науковці не стверджують, що люди були єдиною причиною вимирання, адже тоді відбувалася й зміна клімату, проте заперечувати людський фактор тепер складно.
Щойно гіганти зникли, тогочасні однорідні культури миттєво розпалися на окремі регіональні традиції. Людям нарешті довелося пристосовуватися до місцевих умов: одні племена стали мисливцями на бізонів, інші почали вистежувати північних оленів, а на півдні переключилися на гуанако. Тобто універсалами, якими їх тривалий час вважали археологи, давні американці стали лише тоді, коли для них просто не залишилося великої здобичі.
Цей масштабний аналіз об’єднав історію заселення обох континентів і спонукав наукову спільноту шукати відповідь на нове питання: як саме прагнення перших людей до полювання на гігантів змінило довкілля всієї планети.
Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати