Російські верхівки почали явно відмежовуватися від дій Кремля, усвідомлюючи, що кожний новий крок деспота тільки наближує жахливий кінець путінського правління.
Кремлівський деспот Володимир Путін / © Associated Press
Колишній сановник російського уряду за умови анонімності повідомив про неминучий розвал системи кремлівського диктатора Володимира Путіна через швидке збільшення ціни війни, втрату впливу на еліти та відсутність будь-якого образу прийдешнього для держави.
Про чотири основні чинники, які штовхають кремлівського диктатора у політичний цугцванг [вимушений хід, що веде до погіршення позиції — ред.] та примушують його найближче оточення готуватися до зміни керівництва, пише The Economist.
Зміна риторики та дистанціювання верхів
Головним знаком занепаду режиму стала докорінна зміна риторики серед російських посадовців, губернаторів та великого капіталу. Якщо ще минулої весни вторгнення в Україну обговорювалося крізь призму займенника «ми», то зараз еліти відкрито називають те, що відбувається, виключно «його» війною та «його» проблемами, виразно відокремлюючись від отруйних рішень Кремля.
За словами колишнього чиновника, путінські настанови все частіше називають «дивними», а про долю Росії за лаштунками вже говорять як про процес, що розгортатиметься абсолютно незалежно від деспота, а, можливо, і без нього. Хоча монополія на застосування сили в країні досі зберігається, влада остаточно втратила монополію на творення майбутнього, покладаючись лише на страх громадян та інерцію репресивної машини.
Внутрішня криза та потреба в нових правилах
Розкол політичної знаті викликаний не раптовою любов’ю до демократії, а чіткими прагматичними розрахунками на тлі невдачі первинного плану «спецоперації». Тепер за особисті амбіції деспота розплачується вся країна через шалену інфляцію, підвищені податки, деградацію інфраструктури та безглузду цензуру, не отримуючи жодної адекватної ідеологічної мети взамін.
До того ж, російські олігархи, які раніше тримали капітали на Заході та вирішували розбіжності в лондонських судах, опинилися наглухо замкненими всередині РФ. На тлі найбільшого з 1990-х років перерозподілу власності, коли держава просто конфіскувала активи бізнесу на понад 60 мільярдів доларів, навіть лоялісти несамовито потребують нових внутрішніх правил і справедливих інституцій, щоб елементарно захистити свої статки від сваволі силовиків.
Політичний цугцванг та неминучий провал
На міжнародній арені Путін також розгубив усі свої переваги, самостійно зруйнувавши колишній світопорядок, який роками приносив йому користь. Європа більше не залежить від російського газу, місце в Раді Безпеки ООН знецінилося, а постійний ядерний шантаж позбавив Москву статусу глобального арбітра. Разом з тим, Росія переживає глибоку кризу ідентичності: Кремль втратив зовнішнього супротивника у вигляді єдиного Заходу, з яким міг би себе порівнювати, а внутрішньої ідеології запропонувати просто не спроможний.
Всі ці фактори створюють для Путіна класичну ситуацію цугцвангу, коли будь-який наступний крок чи рішення лише погіршує його становище. Режим ще може існувати певний час завдяки посиленню репресій чи розв’язанню нових сутичок, проте кожна така дія прискорює системний розпад і робить майбутній крах путінської системи ще більш жорстоким та небезпечним для самої Росії.
Нагадаємо, попри поширене у 2025 році переконання, що час грає на користь Кремля, початок 2026 року показує зворотну тенденцію. Росія стикається з військовим глухим кутом на фронті в Україні, економічною скрутою всередині країни та зовнішньополітичними невдачами.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати