Препарати Оземпік, Вегові та Мунджаро вже давно вийшли за межі виключно засобів для контролю ваги та рівня глюкози в крові. Наразі науковці все частіше вказують на інший, значно складніший вплив цих медикаментів на мозок.
Оземпік впливає на мозок / © Associated Press
Зміст
Видання The Washington Post повідомляє, що препарати класу GLP-1 здатні змінювати нейронні зв’язки, впливати на мотивацію, емоційні стани, потяги та навіть сприйняття насолоди. Отже, давайте розберемося, чи справді революція у лікуванні ожиріння перетворюється на найактуальніший нейронауковий експеримент сучасності.
Коли препарати на основі GLP-1 з’явилися на ринку, їх сприймали як прорив у боротьбі з ожирінням і діабетом. Вони імітують дію природних гормонів, які регулюють апетит, рівень глюкози та травлення, допомагаючи людям їсти менше та ефективніше контролювати свою вагу. Проте, останніми роками науковці почали спостерігати дещо значно цікавіше.
Під час дослідження молодих жінок з гормональним синдромом, який впливає на функціонування яєчників, команда дослідників під керівництвом Елісон Шапіро з Університету Колорадо проводила МРТ-сканування мозку до та після курсу лікування препаратами GLP-1. Результати виявилися несподіваними: вже через кілька місяців у мозку учасниць значно посилилися зв’язки у так званій “мережі значущості” — системі, що допомагає людині визначати, на що варто звернути увагу.
Науковиця визнає, що такого ефекту вони не очікували, тому поки що не можуть остаточно пояснити його значення.
Чому мозок реагує на ці препарати
Справа в тому, що рецептори GLP-1 присутні не тільки в органах травлення. Вони знаходяться в серці, нервовій системі та різних відділах мозку. Саме тому вчені все активніше досліджують вплив цих препаратів на когнітивні функції, залежності, емоційний стан, нейродегенеративні захворювання та навіть психічне здоров’я.
Наразі дослідники не мають остаточної відповіді, як саме функціонує цей механізм. Частина фахівців вважає, що препарати безпосередньо впливають на мозок. Інші припускають, що ефект є непрямим, зумовленим зниженням запалення, покращенням метаболізму та загального стану організму.
Найімовірніше, обидва механізми діють одночасно.
Коли зникає не тільки апетит
Одна з найчастіших історій серед користувачів Оземпік та аналогічних препаратів — зникнення так званого “харчового шуму”. Люди описують це як постійні нав’язливі думки про їжу, які раптом стихають. Але разом з цим деякі пацієнти повідомляють про інші зміни.
У соціальних мережах та на прийомах у лікарів все частіше згадують про зниження мотивації, менший інтерес до хобі, емоційну відстороненість, зменшення сексуального потягу та навіть відчуття певної “емоційної плоскості”.
Саме це сьогодні викликає найбільше запитань у науковців. Якщо препарати впливають на системи мозку, відповідальні за винагороду, задоволення та бажання, то де проходить межа між лікуванням шкідливих потягів і зміною особистісних рис людини.
Новий інструмент проти залежностей
Особливий інтерес викликає вплив GLP-1 на різні види залежностей. Дослідження на тваринах ще понад десять років тому показали, що препарати цього класу можуть зменшувати потяг до алкоголю. Згодом ці результати почали перевіряти на людях.
Сьогодні вивчається можливість використання GLP-1 для лікування алкогольної та нікотинової залежностей, розладів, пов’язаних із вживанням опіоїдів та кокаїну, компульсивного переїдання, навіть проблемної азартної поведінки.
Науковці припускають, що препарати можуть пригнічувати активність дофамінових систем винагороди — саме тих мозкових механізмів, які змушують нас знову й знову прагнути певної поведінки.
Саме тому люди часто повідомляють не тільки про зменшення потягу до їжі, а й про втрату інтересу до алкоголю чи інших звичок.
Надія чи хибний шлях для мозку
Не менш амбітним напрямком стали дослідження хвороб Альцгеймера та Паркінсона. Деякі ранні роботи припускали, що GLP-1 можуть уповільнювати нейродегенеративні процеси завдяки зменшенню запалення та захисту нервових клітин. Втім, нещодавно велике клінічне випробування семаглутиду не змогло довести суттєвого уповільнення розвитку хвороби Альцгеймера. Попри це, дослідники не втратили оптимізму. Аналіз результатів показав незначні, але цікаві зміни біомаркерів, пов’язаних із нейрозапаленням та дегенерацією мозку.
Деякі експерти припускають, що такі препарати можуть бути кориснішими не для лікування вже наявної хвороби, а для її профілактики чи відтермінування. Подібні гіпотези зараз перевіряють і щодо хвороби Паркінсона.
Ментальне здоров’я
Окремий напрямок досліджень стосується психіатрії. Все більше вчених звертають увагу на повідомлення пацієнтів, які після початку лікування відзначали покращення настрою, зменшення тривоги, нав’язливих думок та когнітивного туману.
Поки що доказів недостатньо для клінічних рекомендацій, однак інтерес до теми стрімко зростає.
Також вивчається потенційний вплив GLP-1 на шизофренію. Спочатку увагу привернула здатність препаратів боротися з набором ваги, який часто спричиняють антипсихотичні ліки. Але тепер науковці досліджують, чи можуть вони впливати на сам перебіг захворювання через регуляцію запалення та міжнейронної комунікації.
Ще одна перспективна сфера — лікування симптомів тривалого COVID, де хронічне запалення також вважається одним із ключових механізмів.
Діти та підлітки
Найбільше запитань виникає щодо використання препаратів GLP-1 у молодому віці. Якщо для дорослих багато ефектів після припинення лікування виявляються зворотними, то щодо мозку, який продовжує розвиватися у дитинстві та підлітковому віці, даних поки недостатньо.
Саме тому дослідники наголошують, що результати, які спостерігаються у дорослих, не можна автоматично переносити на дітей. Сьогодні вчені намагаються зрозуміти, чи можуть зміни нейронних мереж, зафіксовані на сканах мозку молодих пацієнтів, зберігатися тривалий час після завершення терапії.
Ще кілька років тому Оземпік та інші препарати GLP-1 сприймалися виключно як засоби для контролю ваги та цукру в крові. Сьогодні ж вони відкривають перед наукою значно ширшу картину. Дослідження свідчать, що ці ліки можуть впливати на нейронні зв’язки, систему винагороди, потяги, емоції та навіть ризик розвитку деяких захворювань мозку.
Втім, відповідей поки що менше, ніж запитань. Одне зрозуміло вже зараз: історія GLP-1 давно вийшла за межі схуднення. І, можливо, найцікавіші відкриття про ці препарати ще попереду.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати