Зовні як видра, з ароматом оцту: факти про загадкового мисливця планети

Дослідники розповіли про загадкову істоту, яка полює групами у водному середовищі.

Кущовий пес (Speothos venaticus), житель Центральної та Південної Америки, лишається одним з найменш досліджених видів родини псових. Через потайний стиль життя більшість наукових даних про цих звірів отримано в процесі спостережень у неволі, в той час як зустрічі з ними в дикій природі є надзвичайно нечастими.

Про це повідомляє Discover wildlife.

Вигляд та особливі адаптації

Кущові пси — одні з найдрібніших диких представників своєї родини. Їхня маса складає лише 5–7 кг, а зріст у загривку не перевищує 30 см. Ззовні тварини подібні до тер’єрів: вони мають міцну статуру, короткі кінцівки та густий хвіст.

Головною особливістю виду є частково перетинчасті лапи, котрі роблять їх умілими плавцями та дозволяють легко переміщатися багнистими берегами. Через цю риса та прихильність до води їх нерідко називають «водними псами». Ще одна назва — «оцтовий пес» — походить від характерного різкого запаху сечі, якою вони маркують територію.

Соціальна структура та полювання

Ці хижаки ведуть переважно денний напівкочовий спосіб життя. У неволі вони живуть групами до 12 особин, де розмножується лише альфа-пара, а інші допомагають піклуватися про потомство.

Пси полюють зграями, використовуючи для координації звуки, подібні до пташиних криків. Вони заганяють здобич (броненосців, капібар, великих гризунів і навіть страусів нанду) до води. Звірі поселяються в підземних норах (зазвичай покинутих броненосцями) або дуплах дерев.

Ареал і статус виду

Незважаючи на широку географію поширення — від Панами до Парагваю — стабільні популяції зафіксовані лише в Перу та Гаяні. Кущові пси є «універсалами середовища», тому що здатні виживати як у вологих лісах, так і в саванах, однак завжди тримаються поблизу водойм.

Міжнародний союз охорони природи (МСОП) класифікує вид як такий, що знаходиться під загрозою зникнення. Головними проблемами є:

1. Втрата та роздробленість природного середовища.

2. Хвороби, що передаються від свійських собак.

3. Нелегальне полювання на дичину, яка є кормовою базою хижака.

Через невловимість виду звичайні фотопастки часто виявляються безрезультатними. Для вивчення кущових псів вчені використовують спеціально навчених собак-детекторів, які знаходять екскременти диких родичів за запахом, після чого дослідники роблять аналіз ДНК для ідентифікації особин.

Нагадаємо, в українському лісі зняли на відео самку тетерука — рідкісного птаха, якого важко побачити в дикій природі.