Березовий дьоготь володів антибактеріальними якостями. Це було засвідчено лабораторними дослідженнями.

«Жовані» шматочки березового дьогтю. Фото: White et al., Proc. R. Soc. B, 2025
Неандертальці, ймовірно, використовували березовий дьоготь не лише як клей для виготовлення знарядь праці, але і як засіб для обробки пошкоджень. До такого висновку прийшли вчені після низки експериментів, в яких відтворили стародавні технології та вивчили характеристики цієї речовини.
Про це розповіло видання Science Alert.
Раніше дослідники вже з’ясували, що неандертальці широко застосовували березовий дьоготь для скріплення кам’яних наконечників з коп’ями. Дану в’язку речовину знаходили в місцях поселень по всій Європі, і вона виконувала різноманітні функції, зокрема була одним з найбільш ранніх герметиків. Разом з тим, в останні роки з’являється все більше доказів того, що неандертальці використовували рослини також для лікування, що і спонукало науковців дослідити можливі лікарські властивості дьогтю.
В рамках дослідження експерти з університетів Кельна, Оксфорда і Льєжа відтворили процес отримання дьогтю з кори берези, застосовуючи декілька методів, котрі могли бути доступні в пізньому плейстоцені. Зокрема, науковці нагрівали кору в ізольованому середовищі без доступу кисню, імітуючи суху дистиляцію, а також спалювали її поруч з твердою поверхнею, щоб отримати смолу, що осідала на камені. Додатково використали спосіб з нагріванням кори в металевій посудині — техніку, натхненну звичаями корінного народу мікмак.
Згодом зразки дьогтю передали на біологічне тестування в Університет Кейп-Бретона в Канаді. Лабораторні аналізи показали, що отримана субстанція має антибактеріальні властивості і може пригнічувати золотистий стафілокок — бактерію, асоційовану з інфекціями ран. Разом з тим, ефективність дьогтю виявилася меншою, ніж у сучасного антибіотика гентаміцину, і він не проявив дії проти кишкової палички.
Згідно зі словами науковців, ці результати свідчать про те, що неандертальці могли застосовувати березовий дьоготь для обробки пошкоджень шкіри чи лікування станів, пов’язаних з загрозою інфікування. Крім того, дослідники звертають увагу на практичність даної субстанції: навіть невеликої кількості дьогтю достатньо, щоб покрити велику площу поверхні.
Дослідники також підкреслюють, що дослідження подібних стародавніх практик може мати сучасне значення. Зокрема, це стосується пошуку нових шляхів до боротьби з стійкістю до антибіотиків, адже деякі бактерії мають здатність виробляти резистентність до існуючих препаратів.
«Важливо, що ці стародавні знання можуть допомогти в боротьбі зі стійкими до антибіотиків та внутрішньолікарняними інфекціями, оскільки вони дієві проти S. aureus. Тривожно, що цей патоген здатний ставати нечутливим до будь-якого класу антибіотиків, які використовуються на сьогоднішній день, і щорічно стає причиною близько 500 000 госпіталізацій в Сполучених Штатах», — зазначено у статті.
Нагадаємо, раніше археологи виявили під озером Атитлан в Гватемалі затоплене поселення мая. На дні залишилися житлові споруди і стели.