Сьогодні відкрите волосся — звична річ, проте на початку 17-го століття, якби ви мали розпущене волосся, що спадає на плечі, це сприймалося б як зухвала поведінка.
Портрет леді Ніколас Гіллард / © Getty Images
Оскільки це було досить ризиковано з метою збереження суспільної репутації, історикиня Емі Боїнгтон роз’яснила, чому жінки взагалі вдавалися до такого.
Раніше жінки були обтяжені суворими правилами щодо одягу та зачісок. Шановані заможні жінки повинні були постійно тримати своє волосся зібраним, зазвичай прикрашаючи його дорогоцінним камінням та елегантними головними уборами.
Розпущене волосся, що вільно текло на плечі, було дозволено лише юним дівчатам та неодруженим жінкам — воно служило маркером молодості та готовності до шлюбу. Довге розпущене волосся вважалося надзвичайно особистою, майже інтимною річчю, тому після одруження його міг бачити переважно лише чоловік. Таким чином, коли одружену жінку зображали на портреті з розпущеним волоссям, що вільно спадало, це був свідомий ризик. То навіщо ж вони йшли на це?
Для деяких жінок представлення себе в такому образі було найвищою формою романтичного вираження. Певні такі портрети були мініатюрними та створеними виключно для приватного перегляду, як, наприклад, еротичні твори американської художниці Сари Гудрідж.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати