Російські пропагандисти вкотре заявили про те, що їх Су-57Д не має аналогів у світі, але цього разу не помилилися, у жодного іншого винищувача, який вважається представником п’ятого покоління, немає навчально-бойової версії
У РФ з типовими твердженнями про унікальність вперше підняли у повітря двомісну модифікацію свого винищувача Су-57, котрий отримав додаткову літеру “Д” у найменуванні. Перше зображення цього Су-57Д з’явилося ще кілька днів тому, встигли назвати обманом, але тепер фото та відео з цим літаком офіційно продемонстровано “ОАК” (“Объединенная авиастроительная корпорация”).
Зараз йдеться лише про перший політ, який починає тривалу програму льотних випробувань.
Також офіційно визначено роль двомісної модифікації цього винищувача – це, насамперед, навчально-бойова машина, яка має “можливості літака бойового управління”. Тому цього разу твердження про те, що Су-57Д не має аналогів, дійсно є обґрунтованим. Тому що це перший випадок, коли для винищувача, який представляють як представника п’ятого покоління, створили навчально-бойову модифікацію.
Чому відсутні двомісні F-22 та F-35
Розпочати можливо з першого представника п’ятого покоління – американського F-22 Raptor, який має виняткову роль винищувача завоювання переваги в повітрі, що здійснив свій перший політ у 1997 році та виготовлявся до 2011 року. І двомісної модифікації F-22 немає і вона навіть не планувалася.
Проєкт бомбардувальника FB-22 хоч і був заснований на винищувачі, але передбачав його повне перероблення і після концептуальних досліджень у 2001-2006 роках проєкт було скасовано. Від цього проєкту, який пропонувався як швидке тимчасове рішення, у відкритому доступі залишилося лише декілька фото концептів.
Також ніколи не розроблялася та не проєктувалася двомісна модифікація F-35. Хоча 16 років тому про можливості такої модифікації заговорили в Ізраїлі, коли оформлювали своє перше замовлення на ці винищувачі. Тоді в ізраїльських повітряних силах посилалися на власний досвід, що під час далеких бомбардувальних місій два члени екіпажу краще впораються із завданням.
Але у Lockheed Martin заявили, що досягнення в авіоніці, системах управління та зв’язку вже повністю дозволяють одному пілоту вирішувати ці завдання самостійно. Зрештою, з 2010 року розвиток цифрових систем та програмного забезпечення був настільки стрімким, що тепер мова взагалі йде про створення автономних безпілотних повноцінних винищувачів типу “вірний помічник”, які також будуть взаємодіяти з одномісними F-35.
Зрештою, навіть враховуючи те, що Ізраїль має право проводити власні широкі модернізації цього літака, двомісної модифікації F-35 так і не з’явилося. Як і проблем із навчанням понад 3000 пілотів для понад 1300 випущених F-35, що вже експлуатуються у понад 10 країнах, попри відсутність навчально-бойового варіанту літака.
Це пояснюється тим, що для навчання пілотів американських винищувачів п’ятого покоління використовується сучасне покоління симуляторів. А сучасну цифрову систему управління можливо налаштувати на “навчальний” режим із відповідними обмеженнями, додатковим контролем дій пілота, автоматичним уникненням зіткнень тощо.
Чому в Китаї створили двомісний J-20S
Водночас єдиним літаком, який претендує на п’яте покоління та має двомісну версію є китайський Chengdu J-20 у версії J-20S, що вперше офіційно було представлено у 2024 році. Але це не навчально-бойова версія.
Головною задачею двомісного J-20S, як вважається, є бойове управління дронами типу “вірний помічник”, протидії засобам ППО та загалом управління боєм. І потреба оператора цих систем на полі бою вказує, що у Китаї реально оцінюють свої можливості вести мережецентричну війну та власний прогрес в автономних системах, або мають певний скептицизм щодо них.
При цьому для розміщення другого пілота китайським конструкторам довелося доволі сильно переробити конструкцію J-20, включно з його геометричними розмірами, площею рульових поверхонь та його компонуванням. Все це заради того, щоб розмістити другого члена екіпажу рівно за спиною першого і не збільшити радіолокаційну помітність літака. Тому що саме кабіна є одним з дуже значних факторів підвищення помітності на РЛС, а фюзеляж винищувачів п’ятого покоління має взаємоузгоджені форми та кути для зменшення ефективної площі розсіювання та відбиття сигналів у бік РЛС, що опромінює літак.
Водночас у РФ вирішили не особливо перейматись зі створенням двомісної версії Су-57 та на Су-57Д, як і на Су-27УБ, просто підняли кабіну другого члена екіпажу. Це дозволило зберегти внутрішнє компонування та мінімізувати переробку оригінальної конструкції, але ціною підвищення помітності Су-57Д на РЛС.
А от чому для Су-57 необхідна навчальна версія якраз і є ілюстрацією приголомшливого відставання РФ у авіабудуванні. Як і відсутності навіть надії самих конструкторів та керівництва так званих “ВКС” РФ у малопомітні можливості цього винищувача та створення сучасних систем тренування пілотів.