Яким японським видам зброї цікавляться різні держави, і наскільки великий ризик опинитися в хвості “колони” для України в даному випадку
Японія та Індонезія у понеділок, 4 травня, уклали угоду про взаємодію в оборонній сфері – підписання домовленостей відбулося за присутності керівників оборонних відомств Шіндзіро Коїдзумі [Shinjirō Koizumi] та Шафрі Шамсуддіном [Sjafrie Sjamsoeddin], обидві сторони в рамках цієї події акцентували увагу на необхідності гарантування миру та стабільності в регіоні в умовах глобальної нестабільності та поточної непевної безпекової ситуації.
Про це інформує видання Reuters. Деталі цієї угоди досить загальні – так, індонезійський мінінстр оборони повідомив про укладення домовленостей щодо співпраці в оборонній промисловості з акцентом на “національні інтереси”, тоді як його японський колега назвав цю угоду “важливою подією” та “орієнтиром” майбутньої взаємодії двох країн.
Також стало відомо, що відбулася двостороння зустріч за участю очільників оборонних відомств, де розглянули питання спільних військових навчань, морської безпеки та військової техніки й оборонних технологій.
Такий діалог став можливим, зокрема, завдяки тому, що Японія нарешті офіційно та суттєво пом’якшила свою експортну політику, і ті чи інші країни згодом зацікавляться можливістю посилитися японським озброєнням, особливо на тлі глобального дефіциту зброї, а особливо оборонної, як-от засобів протиповітряної оборони.
Водночас між домовленостями та реальним оборонним партнерством – велика різниця, тому наскільки тісною буде взаємодія в напрямку “оборонки” Японії та Індонезії покаже час і укладені контакти. Разом з тим, з огляду на те, що наміри співпрацювати з японським оборонно-промисловим комплексом має й Україна, цікавим є питання, наскільки для нас важливим чи ні є той факт, що на японське озброєння вже поступово стають у чергу.
Але поки що простежується тенденція, що інші держави зацікавлені у співпраці з Японією насамперед у морській сфері – так, наприклад, ще торік стало відомо про плани продати Австралії 11 стелс-фрегатів класу Mogami, Філіппіни цікавляться вживаними японськими есмінцями класу Abukuma, тоді як та сама Індонезія – також вживаними дизель-електричними субмаринами класу Oyashio. Тоді як Україна не планує купувати в Японії бойові кораблі чи підводні човни, а натомість зацікавлена у двосторонній співпраці, а якщо говорити про озброєння – то мова йде насамперед про протиповітряну оборону.
Так, раніше посол України в Японії Лутовінов заявляв, що вже найближчим часом планують обговорити взаємодію у створенні українського аналога ЗРК Patriot, який могла б профінансувати Японія. Також ця держава здійснює ліцензійне складання протиракет PAC-3 MSE, на які зараз у світі великий дефіцит.
Втім, у цьому всьому є свої нюанси, а головний – це те, що серед обмежень Японії щодо експорту – відмова постачати зброю в країни, які перебувають у стані війни, тому, говорячи про співпрацю з Україною, варто зазначити, що мова йде про перші обережні кроки та пошук “обхідних” шляхів.
З огляду на це, навряд чи для України є дуже важливим факт зацікавленості інших держав в озброєнні з Японії, а тим паче в контексті, що оборонне партнерство з цією державою – досить слизький лід, і багато в чому залежить також і від політичної площини.
Раніше Defense Express повідомляв, що Японія тільки-но “навчилася” запускати Tomahawk, а тепер постачання цих ракет під питанням.