Україна визволила зі російської неволі 157 воїнів. Деталі 71-го обміну: дивовижні історії морських піхотинців, послання, що зберігали життя, і перший спів українською в усю силу.
Обмін полоненими 5 лютого / © Дмитро Лубінець facebook
Це перший обмін у 2026 році і 71-й — від початку широкомасштабної агресії. До дому повернулися 157 українців, котрі місяцями не були на рідній землі, а деякі — довгі чотири роки. На цей день очікували 4 місяці та 3 дні. Засніжена Чернігівщина, мороз -8°C, який не відчувається через емоційний сплеск, і звуки автобусних гудків, від яких крається серце.
Журналістка ТСН Наталія Нагорна зустрічала наших оборонців на рубежі.
Перші миті свободи: «Я завжди буду на твоїй стороні»
Три автобуси в’їжджають на українську територію під викрики «Слава Україні! — Героям Слава!».
Серед визволених — двоє морпіхів, кримських татар. Руслан Куртмаллаєв перебував у неволі 3 роки й 10 місяців, половину з яких — в одиночній камері. Ександер Кудусов, котрий не зрадив присязі 2014-го в Криму і опинився в полоні в Маріуполі, вперше за тривалий час телефонує дружині.
«Матінко, вибач мені за все»: найважливіші дзвінки
Найчастіше на кордоні лунає одне слово — «мама». Бійці, котрі пережили тортури і невідомість, ридають, почувши рідний голос.
З розмов оборонців:
-
«Все гаразд, мамусю! Я дуже радий тебе чути, матінко».
-
«Вибач мені за все, мамо… Я буду найкращим сином. Нема за що мені дякувати, це я тобі вдячний».
-
«Гадав, що не буду плакати, але не здатен».
Послання, що захищали від безумства
Олександр пробув у неволі 1385 днів. За цей час він отримав всього 5 листів. Він зачитував їх до дірок і давав читати побратимам, до яких пошта не надходила.
«Ці послання допомогли мені вистояти. Писали мати, батько, небоги. Навіть „автограф“ від небожа, котрий народився, поки я був у неволі. Це те, що допомагало проходити через усе», — розповідає Олександр.
Вадим показує чотири пом’яті клаптики паперу. Останній лист писали мати, сестра і племінниця: «Коли я опинився в полон, племінниці було 8 місяців. Мама пише, що вона на мене дуже чекає, хоча ніколи не бачила».
Концерт в автобусі: «Мрія здійснилася — співати вголос»
Дорогою до лікарні в автобусі почався справжній концерт. Чотири роки спів українською був під жорсткою забороною, тому зараз Гімн України і Марш українського війська звучали на повну потужність.
Олександр виконав «Меч Арея» — пісню, котру нишком вивчив у камері.
Олексій завів «Ніч яка місячна», котру вони з побратимом пошепки співали в закутках в’язниці. Бійці зізнаються: перемкнути «перемикач» після 4 років мовчання важко, але ці відчуття — наче неймовірний сон.
Враження визволених з неволі захисників
У полон росіяни щодня запевняли наших хлопців, що вони нікому не потрібні. Тому коли автобуси рухалися повз села, а вздовж доріг стояли сотні людей з прапорами, діти махали руками, а дорослі плакали — оборонці були вражені до глибини душі.
Попереду у героїв — ванна, перша за роки кава, печиво, про яке мріяли «4 рочки», і тривала реабілітація.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Я ПОВЕРНУВСЯ! Ексклюзивні кадри ТСН перших хвилин після великого обміну!