Понад 580 кримінальних справ відкрито щодо індоктринації українських дітей, ще 28 — стосовно мілітаризації
Станом на середину липня цього року до України повернули 2383 дитини, які були депортовані та/або примусово переміщені до Росії чи на тимчасово окуповані агресором території. Водночас загальна кількість викрадених неповнолітніх українців різними шляхами становить 20 610 осіб. Правозахисники зазначають, що фактична цифра є значно вищою, оскільки офіційно реєструються лише ті випадки, щодо яких надійшли відповідні звернення.
«Діти є надзвичайно важливою складовою національної безпеки. І, очевидно, уявити справедливий та тривалий мир без повернення кожної викраденої дитини, без деокупації українських територій, де понад 1 600 000 українських дітей щодня страждають від злочинів, вчинених російськими агентами, дуже складно», — наголошує юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
ВАТИКАН, КАТАР ТА МЕЛАНІЯ ТРАМП ДОПОМАГАЮТЬ У ПОВЕРНЕННІ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ
За словами Оксани Червякової, представниці з питань прав дитини Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, перші літні місяці є періодом, коли частіше вдається знайти шляхи для повернення 18-річних українців з території ворога на рідну землю. «За червень-липень повертається значна кількість молоді, тобто діти або молодь, які свідомо обирають Україну, які пам’ятають про неї, і які навіть дочекалися свого 18-річчя, щоб самостійно перетнути кордон. Якщо раніше ми говорили про поодинокі випадки, то зараз за тиждень повернулося понад 10 дітей», — зазначила Оксана Червякова під час пресконференції «Повернення викрадених українських дітей» в Укрінформі.
Держава докладає максимум зусиль, аби українські діти, які опинилися на непідконтрольних територіях або в Росії під час російсько-української війни, були поінформовані про програми підтримки, реабілітації та надання фінансової допомоги, розповідає представниця з прав дитини Уповноваженого ВРУ з прав людини. Діти та молодь, куди б їх тимчасово не перемістили, довіряють своє майбутнє Україні. Однією з мотивацій для повернення є здобуття освіти європейського зразка.
Важливу посередницьку роль у поверненні українських дітей, які були незаконно та примусово вивезені до Росії або на тимчасово окуповані території, фактично викрадені, відіграли Ватикан і Папа Римський, хоча конкретні цифри сторонами не розголошуються. Також помітну участь у переговорах взяв Катар, продемонструвавши вагомі результати: за допомогою посередництва цієї країни до українських домівок повернулися щонайменше 87 дітей.
У цьому процесі Україні також надають допомогу Сполучені Штати Америки. Перша леді США Меланія Трамп брала участь у чотирьох заходах, пов’язаних із поверненням дітей, завдяки чому щонайменше 26 дітей змогли возз’єднатися зі своїми рідними та близькими в Україні. За словами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, міжнародні партнери допомагають у пошуку інформації про дітей, підготовці документів та організації логістичних процесів.
МІЖНАРОДНА ПРОТИДІЯ ТА СУСПІЛЬНИЙ РЕЗОНАНС ЗМЕНШИЛИ МАСШТАБИ ДЕПОРТАЦІЙ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ РОСІЄЮ
Експерти констатують, що на п’ятий рік повномасштабної російсько-української війни масштаби депортацій та примусового переміщення українських дітей знизилися і не йдуть у жодне порівняння з показниками 2022 року. Це стало можливим завдяки Силам оборони, дипломатичним та правозахисним зусиллям, а також міжнародній підтримці, що обмежують можливості Російської Федерації звозити на свої та тимчасово окуповані території тисячі юних громадян України.
Важливо пам’ятати, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) виніс безпрецедентні ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та його уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової за підозрою у скоєнні незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей під час збройної агресії РФ проти України. За всю історію свого існування МКС вперше ухвалив рішення про арешт глави однієї з найвпливовіших держав світу, постійного члена Ради Безпеки ООН. Цей вердикт перевів звинувачення керівництва Російської Федерації з площини суб’єктивних політичних заяв у рамки об’єктивної та професійної правової оцінки суддів, яким 124 держави світу довірили здійснення міжнародного правосуддя щодо міжнародних злочинців.
Досудове розслідування та судове провадження в рамках МКС у кожній справі є тривалим процесом: від відкриття провадження до оголошення вироку в Міжнародному кримінальному суді в середньому минає вісім років. Зважаючи на таємницю слідства та інтереси свідків і потерпілих, жодні проміжні відомості щодо статусу розслідування МКС не публікуються і не розголошуються.
Ще 25 січня 2024 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) одноголосно ухвалила резолюцію «Ситуація щодо дітей України», закликавши парламенти всіх держав-членів визнати примусову депортацію та передачу українських дітей до Росії актом геноциду. А 3 грудня 2025 року під час 11-ї надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято резолюцію «Повернення українських дітей». Цей документ вперше на рівні Генерального секретаря ООН закріпив необхідність надання міжнародного доступу до інформації про незаконно переміщених дітей, включаючи їхнє місцезнаходження, стан здоров’я та умови утримання.
ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ ТА ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ З БОКУ РОСІЇ
Тим часом, основною перешкодою у процесі повернення українських дітей залишається послідовна політика РФ, яка веде загарбницькі дії на території нашої країни з 2014 року і спрямована на затримку репатріації або її повне уникнення. Прикриваючись пропагандистськими, оманливими фразами про «турботу про дітей», Росія, перш за все, не передає Центральному інформаційному агентству Міжнародного Комітету Червоного Хреста списки депортованих та примусово переміщених українських дітей. Шляхом умовлянь, залякування та відвертої брехні вони нав’язують українським дітям російське громадянство.
Постійно такі методи застосовуються щодо дітей-сиріт або тих, хто був позбавлений батьківського піклування. Їм громадянство РФ надається за рішенням керівника закладу інституційного догляду, що є порушенням прав неповнолітніх.
«Органи опіки» країни-агресорки намагаються вивозити депортованих українських дітей якомога далі від кордонів, територіально розпорошуючи їх. А включення українських хлопців та дівчат до Федерального банку даних сиріт за фактичним місцем їх перебування в РФ уможливлює їх усиновлення та встановлення опіки над ними громадянами країни-агресорки, що ускладнює ідентифікацію фактично викрадених дітей українською владою.
Перебуваючи у вимушених обставинах, українські діти постійно зазнають індоктринації — цілеспрямованого систематичного насадження пропагандистських засад путінського рашизму. І цю злочинну облуду всі мають сприймати як істину, відкидаючи навіть мінімальні прояви критичного мислення, тобто повинні повторювати всю нісенітницю нападників, нібито Росія не розпочинала війну тощо.
Навіть Московський механізм ОБСЄ дійшов висновку, що систематична індоктринація та мілітаризація українських дітей з боку РФ можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності, а окремі випадки містять ознаки воєнних злочинів. Це зазначено у нещодавньому звіті «Про можливі порушення та зловживання міжнародним гуманітарним правом, правом у сфері прав людини та кримінальним правом, пов’язані з мілітаризацією та індоктринацією українських дітей Російською Федерацією». Цей документ підтверджує, що дії РФ щодо українських дітей є чітко спланованою системою нищення української ідентичності.
Голова правління громадської організації «Українська мережа за права дитини» Дар’я Касьянова розповіла, що разом із партнерами зараз вони працюють над психосоціальною адаптацією та реінтеграцією 345 постраждалих дітей та молодих людей. Ті, хто повертається з окупованих територій або з депортації, отримують комплексну підтримку: від зустрічі на кордоні до супроводу персональним кейс-менеджером або соціальним працівником, який проводить оцінку їхніх індивідуальних та сімейних потреб.
«У цьому процесі нас підтримує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), який фінансує цю роботу та надає певні рекомендації щодо соціального супроводу, — говорить Дар’я Касьянова. — Коли ми говоримо про реінтеграцію, це доволі складний процес, але ключова мета реінтеграції — це інтеграція».
РОСІЯ ЧЕТВЕРТИЙ РІК ПОСПІЛЬ ВХОДИТЬ ДО СПИСКУ ГАНЬБИ
Країна-агресор уже протягом десятиліття демонструє, що безальтернативно програмує долю депортованих та примусово переміщених українських дітей за двома основними напрямками: для служби в армії РФ, яка веде агресивну війну в Україні; для роботи на російських підприємствах, де виготовляють зброю для фронту. Це формує світогляд дітей, які стали заручниками диктатора Путіна. Індоктринація та русифікація створюють шалений тиск на фізичне та ментальне здоров’я кожної депортованої української дитини.
Катерина Рашевська, юристка ГО «Регіональний центр прав людини», PhD у галузі міжнародного права, нагадує, що Україна працює над питанням притягнення до відповідальності осіб, причетних до депортацій українських дітей. «Вже 25 осіб мають підозру у скоєнні протиправної депортації та примусового переміщення. Ініційовано щонайменше 581 кримінальну справу за фактами індоктринації українських дітей та ще 28 кримінальних справ щодо мілітаризації», — констатувала дитяча правозахисниця.
Дар’я Герасимчук, радник — уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, нагадує, що протягом чотирьох років поспіль Росія, як постійний член Радбезу ООН, потрапляє до так званого List of Shame — Списку ганьби. За правилами, якщо країна опиняється там тричі поспіль, їй мали б призначити покарання за визначеним механізмом «Діти та збройні конфлікти» (Children and Armed Conflict, CAAC).
«У нашому випадку до Російської Федерації мали б бути застосовані санкції — примушення Росії вивести всі свої миротворчі війська з інших країн, — уточнює Дар’я Герасимчук. — На мою думку, звісно, ми б хотіли, щоб Росія отримала значно жорсткіше покарання, але навіть такого покарання досі немає».
Результативною є діяльність Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, до якої увійшли понад 50 країн. Наступна зустріч високого рівня відбудеться 28–29 вересня у Торонто в рамках канадсько-українсько-норвезької конференції.
Валентина Самченко. м. Київ
Фото Геннадія Мінченка і Дмитра Смольєнка