У столиці завершено знімальний процес міської драми «Місто» за мотивами твору Валер’яна Підмогильного
Історія створення повнометражного художнього фільму «Місто» сповнена викликів. Цей задум існував ще до повномасштабного вторгнення як концепція сучасної інтерпретації роману одного з найвидатніших представників Розстріляного відродження, Валер’яна Підмогильного. У 2022 році проєкт здобув перемогу на пітчингу Держкіно, режисуру стрічки розпочав Михайло Маслобойщиков, проте після повномасштабного вторгнення відбулися певні зміни, зокрема, змінився режисер та початковий акторський ансамбль.
Фінальне бачення фільму належить режисеру та кінознавцю Станіславу Битюцькому, для якого «Місто» стане дебютом у повнометражному кіно. Він також допрацював сценарій і запропонував продюсерській команді свіжий підхід, пов’язаний із музичною субкультурою.
Виробництвом займалися Дмитро Суханов («Мої думки тихі», «Медовий місяць») та Валерія Сочивець («Ля Палісіада», «Із зав’язаними очима», «Зарваниця»). Операторську роботу виконав Володимир Усик («Ля Палісіада», «Медовий Місяць»), а художнім оформленням займався Максим Німенко («Стоп-Земля», серіал «Кава з кардамоном»). Проєкт реалізується за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Знімальний процес «Міста» тривав протягом літа і завершився 9 липня. Наступні етапи включатимуть постпродакшн, міжнародну прем’єру на фестивалях та довгоочікуваний прокат в Україні. Ми мали нагоду бути присутніми в останній день зйомок і готові поділитися деякими деталями.
БУЛО ВАЖЛИВО ФІКСУВАТИ НА РЕАЛЬНИХ ЗАХОДАХ ТА ЗАЛУЧАТИ СПРАВЖНІХ МУЗИКАНТІВ
Трансформація книги, особливо такої відомої, в сучасний сценарій та перенесення сюжету на століття вперед – завдання не з легких. Режисер-сценарист мав на меті не просто відтворити життя літературних персонажів на екрані, а показати автентичність переживання цієї історії в нинішніх реаліях. Тому фокус сценарію зазнав суттєвих змін – тепер «Місто» розповідає про Київ у період російсько-української війни, інтегруючи субкультуру електронних музичних вечірок.
Для автора сценарію та режисера було принципово важливо, щоб у фільмі брали участь ті, хто живе тут і зараз – відвідує такі вечірки, розуміє життя свого покоління. У багатьох другорядних ролях задіяні непрофесійні артисти, а за діджейським пультом під час сету стоїть справжній діджей.
«Для створення атмосфери було важливо знімати в автентичних локаціях та запрошувати реальних, надзвичайно цікавих музикантів. У нас виступають Богдан Заєць, Антон Сомінарист, Мар’яна Клочко, Слава Ліпшеєв. Фільм демонструє цю музичну спільноту та її ключові події. Це те, що сьогодні по-справжньому звучить у київських електронних клубах», – зазначив режисер.
Музичний супровід до стрічки створили композитори Еміль Асадов та Геннадій Бойченко.
СЮЖЕТНІ ЛІНІЇ ЗБЕРЕЖЕНІ, ПРОТЕ АДАПТОВАНІ ДО МОЖЛИВИХ ПОДІЙ У СЬОГОДНІШНЬОМУ КИЄВІ
Щодо жанрової спрямованості стрічки, то команда визначає її як «історію дорослішання в умовах війни».
«Поступово сценарій еволюціонував і відходив від першоджерела Підмогильного у плані підкорення міста героєм. У нас це, скоріше, розповідь про дорослішання нового покоління, яке живе з травмами війни. Це історія зростання під час війни. Саме такий жанр ми бачимо зараз», – ділиться пан Станіслав.
За його словами, процес роботи над «Містом» просувався успішно, незважаючи на складні обставини, включно з тим, що зйомки часом збігалися з обстрілами. Було багато моментів, які могли б зірвати або зупинити процес, але команді вдалося подолати всі перешкоди.
Робота над сценарієм зайняла майже два роки. На запитання про ступінь віддалення від літературного оригіналу, Станіслав Битюцький посміхається: «На сто років». І додає, що роман має чудову структуру, з якою було легко працювати, щось доповнювати, уявляти, що могло б статися з героями в наш час. Конструкція та сюжетні лінії збережені, але адаптовані до того, що могло б відбуватися у сучасному Києві.
Він підкреслив, що після 2014 року він буквально заново відкрив для себе українську класику, так само як нині, з початком повномасштабного вторгнення, нові покоління відкривають її для себе. Це надзвичайно важливо, оскільки це джерело не лише багатої інформації та досвіду, але й розуміння власного коріння та ідентичності.
У КНИЗІ ГЕРОЙ ШУКАВ СЕБЕ В ЛІТЕРАТУРІ, У ФІЛЬМІ – В ЕЛЕКТРОННІЙ МУЗИЦІ
Головний герой фільму, як і в книзі – Степан Радченко – приїжджає до великого міста, аби знайти себе у професійній сфері. Однак, якщо в Підмогильного це була література, то у фільмі – електронна музика.
«Професійна сфера у фільмі трансформована в те, що, на наш погляд, є вкрай актуальним тут і зараз. Електронна сцена Києва та сучасна українська електронна музика мають величезне значення. Бути в контексті, відвідувати такі музичні заходи – це аналогічно тому, як колись відвідували літературні події. Електронні клуби є культовим місцем для цієї субкультури і чудово резонують із молоддю, представником якої сто років тому був Степан у романі Підмогильного. Сьогодні нашому Степанові двадцять чотири роки, і його легко уявити на такому заході», – поділився режисер.
У стрічці залишилися незмінними три ключові жіночі персонажі, важливі для контексту роману: Зосю зіграла Марія Ковальова, Надійку – Яна Колодійчук, а Риту – Анастасія Малахова.
«Ми зберегли їхні стосунки зі Степаном, але намагалися переосмислити, як би ці стосунки розвивалися через сто років. Як би вони змінювалися, як би трансформувалася гендерна поведінка, дозволені та заборонені межі, які існували тоді, і які існують зараз», – пояснив Битюцький.
Є НАДІЯ, ЩО ФІЛЬМ ВІДКРИЄ П’ЯТЬ-ШІСТЬ НОВИХ АКТОРСЬКИХ ІМЕН
Режисер разом із кастинг-директоркою Аллою Самойленко ретельно шукали акторів, адже, на його переконання, кастинг складає дев’яносто відсотків успіху фільму. Результатом пошуків він залишився надзвичайно задоволений.
«Коли я побачив відеопроби Максима Рягіна, одразу відзначив його типаж, який вигідно виділяється серед акторів його покоління. І ще до нашої особистої зустрічі та проб, я був переконаний, що це головний кандидат на роль Степана. Згодом усе це підтвердилося. Загалом, у кінематографі існує дефіцит свіжих, талановитих облич, але якщо їх шукати, то вони є. Ми знайшли багато цікавих молодих акторів, для багатьох з яких цей фільм стане дебютом. Сподіваюся, ми відкриємо п’ять-шість нових імен», – поділився режисер.
Поряд із молодими талантами, у «Місті» також знімаються відомі українські актори: Акмал Гурезов («Уроки толерантності»), Євгенія Непиталюк («Бачення метелика»), Максим Панченко («Я, Ніна»).
За словами виконавця головної ролі Максима Рягіна, його Степан суттєво відрізняється від персонажа Підмогильного. За сюжетом книги, він є ветераном Першої світової, який щойно повернувся з війни. У фільмі ж – це сучасний 24-річний хлопець, який не брав участі у бойових діях, але вже має травми, пов’язані з війною – пережив полон на півдні України. Сучасний Степан, перебуваючи у столиці, проходить шлях від розгубленого провінціала до впевненого виконавця на електронній сцені міста.
Перед початком роботи над роллю актор не тільки перечитав роман, щоб пригадати історичний контекст, але й занурився у світ електронної музики, в якому існує сучасна версія його персонажа.
«Стас (Битюцький – ред.) познайомив мене з культурою електронної музики, оскільки я до цього зовсім не був з нею пов’язаний. І коли ми завершили кастинг, почали відвідувати електронні вечірки. Для мене це було абсолютно новим досвідом. Дуже символічно, що першим місцем, куди я пішов, щоб зануритися в цю субкультуру, був клуб, де сьогодні проходить наш фінальний знімальний день», – розповів Максим Рягін.
ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ МОЛОДІ ЛЮДИ ВПІЗНАВАЛИ СЕБЕ У ФІЛЬМІ
Команда стрічки вважає, що «Місто» не має суворо визначеної вікової категорії глядачів, але молодь, безсумнівно, впізнаватиме себе в цьому кіно.
«Та й старше покоління, думаю, під час перегляду згадуватиме власну молодість. Навіть не в контексті електронної сцени чи тусовок, а в плані відчуття, коли ти молодий і можеш собі дозволити помилки, за які не так соромно, як у сорок чи більше років, – говорить Станіслав Битюцький. – Ми прагнули створити якісне, універсальне кіно про сучасний Київ. Про буденне життя молодих людей, без надмірної драматизації. Так, ми всі зараз переживаємо труднощі, відчуваємо біль, але часом – посміхаємося, живемо не лише війною, а й звичайними повсякденними речами».
Він додав, що був щиро здивований тим, що цей фільм стане першою екранізацією «Міста» Підмогильного, адже така ідея витала в повітрі.
«Але так склалося, що ми перші. Наша стрічка вийшла дуже ніжною, красивою, трохи сумною, меланхолійною, як і наше життя», – зазначив режисер та сценарист кінокартини «Місто» Станіслав Битюцький.
Любов Базів. Київ
Фото Олександра Клименка, Артема Гвоздкова