Мільярди кілометрів, що розділяють Плутон і Титан, раптово виявилися пов’язані спільною таємницею. Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) зафіксував ідентичний невідомий хімічний сигнал на обох космічних тілах.
Плутон / © Unsplash
Телескоп JWST виявив на Плутоні та Титані, супутнику Сатурна, однакову неідентифіковану хімічну сигнатуру. Наразі науковцям не вдалося визначити, яка конкретно речовина чи сполука є джерелом цього сигналу.
Про це інформує видання ScienceAlert.
Міжнародна команда дослідників, очолювана астрономом Бруно Безаром із Французького національного центру наукових досліджень (CNRS), провела це дослідження.
Незважаючи на величезну дистанцію між Плутоном і Титаном, ці два небесні об’єкти мають спільні характеристики. Вони багаті на азот та вуглеводні, а також мають атмосфери, де під впливом сонячного випромінювання утворюються серпанки з аерозолів.
Титан, відкритий у 1655 році, оповитий щільною атмосферою, що ускладнює вивчення його поверхні. Однак завдяки місії Cassini вчені встановили наявність на цьому супутнику озер з рідкого метану та етану, дюнних полів, гір і тектонічних структур. Науковці також розглядають Титан як потенційний об’єкт для дослідження пребіотичної хімії, оскільки він має азотну атмосферу, метан, річки, озера та зазнає сезонних змін.
Під час спостережень за Титаном інфрачервоний космічний телескоп JWST зафіксував незвичну особливість поглинання світла. Цей же сигнал був незалежно зареєстрований двома різними науковими приладами телескопа.
Особливості поглинання в інфрачервоному спектрі є ключовими для визначення хімічного складу речовин, оскільки кожна молекула має унікальний спектральний відбиток. Проте, в цьому випадку отриманий сигнал не збігся з жодною з відомих сполук.
В рамках окремої програми спостережень JWST виявив подібну особливість і на Плутоні. Там цей сигнал виявився більш виразним, ніж на Титані.
Згідно з даними дослідників, сигнал, ймовірно, походить з поверхні обох небесних тіл, а не з їхньої атмосфери. Науковці порівняли його з десятками відомих сполук, включаючи бензол, ацетилен, кетен та пропадієн, але жодна з них не дала переконливого збігу.
Одним із можливих пояснень є те, що цей сигнал може генеруватися вже відомою сполукою, спектральні властивості якої змінюються під час взаємодії з іншими речовинами або за іншої фізичної форми.
У майбутньому вчені планують провести додаткові спостереження для точного визначення місць виникнення сигналу на поверхні Титана. Очікується також, що місія NASA Dragonfly, яка має досягти супутника в середині 2030-х років, сприятиме детальному вивченню можливих сполук зблизька.
Нагадаємо, китайський космічний апарат Tianwen-2 вперше в історії передав детальні зображення квазісупутника Землі Камоалева (2016 HO3), який часто називають «міні-місяцем». Це перші знімки цього рідкісного астероїда зблизька.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати