Втрата улюбленої справи — завжди випробування, незалежно від віку чи накопиченого досвіду. Та що робити, коли вам перетнула позначку у 60 років, фінансування вашого проєкту припинилося, а нових пропозицій немає — спробуймо розібратися.
Як вимушена пауза у кар’єрі може стати вашим найкращим початком / © Credits
Видання The Washington Post у своїй колонці з порадами від Еріка Томаса розглянуло ситуацію жінки, яка опинилася на роздоріжжі між подальшим кар’єрним зростанням та вихід на заслужений відпочинок. Здавалося б, у сучасних медіа лише й розмов про шалені успіхи та кар’єрні досягнення до 30 років. Однак реальність значно складніша. Що робити, коли ви віддаєте перевагу своїй справі, але обставини змушують вас її залишити. Ситуація ускладнюється, якщо ви прив’язані до конкретного місця проживання, наприклад, ваш чоловік не може змінити місце роботи чи працювати віддалено, а пошуки нової зайнятості в межах певного радіусу не приносять результату.
Перед багатьма жінками у такий момент постає складний вибір: продовжити боротьбу на ринку праці, де, відверто кажучи, досі присутній ейджизм, чи просто перейти на пенсію. Присвятити час своєму здоров’ю, захопленням, або ж допомогти літнім батькам чи піклуватися про онуків. Однак тут виникає новий страх — а що, якщо вам стане нудно, і через кілька років знайти роботу буде практично неможливо?
Ваша цінність — поза посадою
Найважливіше, що слід пам’ятати, коли ви залишилися без роботи, — це те, що ваша особиста цінність не визначається тим, як ви заробляєте собі на життя. Так, ринок праці може бути безжальним, і ви дійсно можете зіткнутися з упередженнями щодо віку під час співбесід. Однак це проблема самого ринку, а не вашого професіоналізму чи людської гідності. Ви залишаєтеся важливою, самодостатньою та цінною особистістю, незалежно від наявності трудового договору.
Синдром «чистого аркуша»
Будьмо щирими — так, вам дійсно може стати нудно на пенсії. Але нудьга — це природний стан, з яким ви безумовно стикалися раніше. Один із найбільших викликів, про які говорять новоспечені пенсіонери, — це необхідність заново навчитися розуміти, хто вони є без своєї професійної ролі, і як тепер взаємодіяти зі світом.
Наступного дня після звільнення ви не перетворюєтеся на іншу людину, але структурувати свій вільний час так, щоб він мав сенс — це завдання, що потребує адаптації.
-
Надайте собі час. Не намагайтеся в перший же тиждень скласти план нового життя на роки вперед. Рухайтеся поступово.
-
Протестуйте реальність. Ви можете виявити, що ваш календар миттєво заповниться побутовими справами чи турботою про близьких, і на нудьгу просто не залишиться часу. Або ж, навпаки, ви зрозумієте, що хобі не задовольняють ваші амбіції, і це чудовий привід знайти роботу на неповний робочий день у абсолютно новій сфері чи займатися волонтерством. Будь-який розвиток подій є абсолютно нормальним.
Ефект студента
Невідомість завжди лякає, але водночас вона є джерелом неймовірних можливостей. Спробуйте розглядати цей перехідний період — чи то перехід на нову роботу, чи відкриття сторінки під назвою «пенсія» — як вступ до університету.
Ви вже маєте основу, життєвий досвід та величезні навички, але зараз ви потрапляєте на абсолютно нову для вас територію. Цей процес необов’язково має бути легким або надзвичайно комфортним з першого дня — і це варто очікувати.
Зверніться до друзів чи близьких, які вже пройшли подібний шлях — вийшли на пенсію або радикально змінили кар’єру в зрілому віці. Їхній практичний досвід, труднощі та поради стануть для вас найкращим дороговказом, поки ви знаходитимете власний ритм і формат життя.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати