50 кішок і пес на ім’я Кіт: історія мешканки Одеси, яку любов до тварин затягнула в соціальну пастку

50 котів і собака в одній кімнаті: історія одеситки, яка потрапила в соціальну пастку через любов до тварин. Жінка самотужки намагається врятувати своїх чотирилапих друзів.

Мешканка Одеси тримає у своїй оселі майже 50 котів. Про це ТСН.ua повідомила сама жінка, оскільки потребує підтримки та допомоги. В одному з багатоповерхових будинків міста проживає пані Оксана разом із до п’яти десятків котів, а також собакою на ім’я Кіт.

Історія Оксани вражає, адже це ще один випадок, як щира любов та турбота про тварин і самотність можуть загнати людину в скрутне становище.

Від втіхи для хворої матері до цілої «армії» хвостатих

Оксана розповідає, що з 2008 року вона доглядала за своєю хворою матір’ю, яка пережила два інсульти. Її мати не могла пересуватися самостійно і дуже боялася залишатися на самоті. Єдиною втіхою для жінки, коли донька відлучалася у справах, був кіт. Однак тварина раптово померла.

«Я дуже переживала, а мама каже: „Піди до притулку і візьми іншого кота“. Я принесла звідти породистого котика, якого господарі залишили у під’їзді, а самі виїхали до Франції. Він був дуже тихим, увесь час сидів за маминою спиною. Згодом до мене на вулиці прибилося кошеня, воно тричі траплялося мені на очі, і я забрала його додому. Котик виявився дуже активним і непосидючим, навіть на люстру та шафу залазив.

А потім у під’їзді хтось залишив маленьке кошеня. Воно було дуже слабке і голосно пищало. Сусіди подивилися і розійшлися, а я забрала тваринку до себе, виходила. Думала, що це кіт, а виявилося — кицька. З неї і почалася моя історія з котами. Кішку, до речі, звали Бурумка, її вже немає, померла», — розповідає ТСН.ua Оксана.

Від 2011 року в однокімнатній квартирі Оксани почали з’являтися нові коти. А коли померла мама у 2015 році, їхня кількість почала стрімко зростати.

Зараз у помешканні мешкає до 50 котів. Жінка живе сама, а її життя перетворилося на постійний догляд за чотирилапими та пошук їжі для них. Бувало навіть, що вона виходила на вулицю і просила милостиню, як волонтер для власного притулку тварин. Минулої зими Оксана через це навіть застудилася і тяжко хворіла.

«Через запах котів не вийшло з мене масажиста»

Одеситка зізнається, що через життєві обставини та стан здоров’я їй вкрай важко знайти стабільний заробіток.

«Мені 54 роки, я не маю постійної роботи. Можливо, через те, що я пізня і єдина дитина в родині, і мене до праці ніхто не примушував. Тому завжди була на підробітках. Намагалася влаштуватися масажисткою, але не вийшло з мене масажиста через запах від котів. Взагалі мені складно контактувати з людьми, інша справа — тварини, але підробіток постійно шукаю. Зараз мене запросив священник — поратися на його невеличкому городі. Але два дні я носила відра з водою, і в мене прихопило спину, бо маю проблеми з хребтом та попереком. За це мені дають 400 гривень. На складнішу роботу піти не можу, бо маю слабке здоров’я», — каже Оксана.

Жінка розповідає, що хотіла влаштуватися до Одеського зоопарку, але ця робота насправді більш чоловіча — треба піднімати важкі предмети, закривати та відчиняти масивні клітки. Тож зрозуміла, що не впорається, і цей варіант відпав.

Останні три роки Оксані допомагала небайдужа одеситка, яка має власний бізнес — купувала корм для котиків, допомагала фінансово. Проте зараз через кризу та сімейні обставини вона перестала це робити.

«Тому намагаюся впоратися з усім сама і фактично живу одним днем, щоб забезпечити тварин їжею. Дуже важко. На всіх нас треба в день 500 гривень, а тих 400, якими мені допомагає священник, нам критично не вистачає. Мої коти їдять корм Cat Chow, іншого не можуть, бо починаються проблеми зі шлунками і нападають різні хвороби. А їхнє лікування мені обходиться ще дорожче. На тиждень потрібен мішок цього корму на 14 кілограмів, а насправді треба мішок на 21 кілограм, щоб усі наситилися», — ділиться жінка.

Співіснування з сусідами та побут в однокімнатній квартирі

Щодо сусідів по багатоповерхівці, то Оксана каже: якщо вона встигає вчасно міняти наповнювач, то людям абсолютно байдуже, скільки у неї тварин у квартирі і як вона там живе.

«Якщо не встигла і є сморід, то їм це дуже заважає. Тому, звісно, є незадоволені. Я намагаюся вчасно прибирати і закриваю котів у кімнаті. Через це з сусідами періодично виникають суперечки, але переважно все тихо. Коти сплять на шафі, у тумбі, один біля одного. Я їм віддала усю кімнату, облаштувала все під них. Планую зробити їм щось на зразок вольєра, але на це потрібен час і гроші, а вони у мене витрачаються на пошук корму», — розповідає Оксана.

Пес на ім’я Кіт та коти, які знають свої імена

Окрім котів, у квартирі Оксани мешкає собака. Його вона зустріла випадково посеред вулиці. Він стояв на дорозі і ніби думав, куди йому йти — старенький, з травмованою лапою, але в нашийнику.

«Наступного дня я зустріла його знову, вже без нашийника, і забрала до себе. Він прийняв усіх моїх 50 котів, а вони — його. Хоча одна кішка трішки з ним конфліктувала, але потім помирилися. Пес дуже спокійний, дуже розумний, і звати його Кіт. Подумала, що це буде найкраще ім’я для собаки, який живе разом із котами. Він, до речі, реагує на це ім’я, хоч це і кумедно, коли кличеш „Кіт!“, а прибігає пес. Годую його собачим кормом Brit, на який теж потрібні кошти», — розповідає Оксана.

Загалом кожна тварина жінки має власне ім’я. Для самотньої одеситки її вихованці вже давно перестали бути просто домашніми улюбленцями — вона дивиться на них, як на живі душі, і за прикладом ветеринарів Одеси називає їх людьми та сприймає як власну родину.

«Ось кішка Сюма — вона наш старожил, їй 14 років. Ще був кіт Сергійко, йому було теж 14 років, але він мав проблеми з нирками і помер. Сюма — з його потомства. Чим старші коти, тим більше вони мене розуміють та відчувають. Ще є чорненька Нюша, моя улюблена киця. Бобик — він як білка, дуже спритний. Ромчик — дуже допитливий котик. А загалом, усі вони мої улюблені, вони мені як діти. Вони всі дуже різні, але я їх розрізняю за очима і кожного кличу на ім’я. І найцікавіше — вони самі знають, як їх звати, відгукуються. Саме тому я не хочу віддавати їх до притулку, як мені всі радять», — підсумовує Оксана.

Як допомогти тваринам та жінці?

Для тих, хто має можливість і бажання підтримати Оксану та її вихованців кормом, жінка залишила свої контакти для відправки допомоги:

• Куди надсилати: м. Одеса, Черемушки, відділення Нової пошти № 68 (вулиця Радісна, 2/4).

• Отримувач: ОСТАПЧУК ОКСАНА ЄВГЕНІВНА

• Телефон: 0687460822

Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати