У РФ С-71 створюється у два етапи – крилата ракета “Ковер”, для ураження стаціонарних об’єктів та “Монохром” – для самостійного пошуку та атаки цілей без залучення оператора
Опублікований Головним управлінням розвідки міністерства оборони України аналіз російської нової крилатої ракети С-71 вкотре продемонстрував, що РФ активно використовує західні комерційні компоненти для створення новітнього озброєння. І, на перший погляд, може скластися враження, що йдеться про чергову спробу російських загарбників розробити щось на кшталт реактивної авіаційної бомби.
Зокрема, в оприлюдненому звіті вказано, що дана крилата ракета, яку вперше було застосовано наприкінці 2025 року, обладнана осколково-фугасною авіабомбою ОФАБ-250-270 масою 250 кг. І може виникнути відчуття, що окрім нового стелс-корпусу, разом з малорозмірним реактивним двигуном R500 від російського підприємства “Рейнольдс”, ця зброя від “Объединенная авиастроительная корпорация” (“ОАК”) нічим не вирізняється.
Однак річ у тім, що ця розробка зовсім не така проста, як може здатися, і реалізується вже кілька років. Перша офіційна згадка про неї зафіксована в березні 2024 року, коли “ОАК” запатентувала свою розробку, а також у серпні 2024 року, коли з’явилися перші фотографії та відомості про те, що в РФ назвали “керованим малопомітним модулем озброєння великої дальності” С-71 під Су-57.
І це був С-71К шифр “Ковер”, який у РФ взагалі кваліфікували як БПЛА та визначали його завдання, як “знищення цілей із наперед заданими координатами”. Також стали відомі приблизні характеристики С-71К – радіус дії 250-350 км, здатність польоту на екстремально малих висотах та крейсерська швидкість у 0,6 Маха (орієнтовно 730 км/год). А завдяки стелс-корпусу заявлена ефективна площа розсіювання надзвичайно мала – 0,007 м² при ракурсі опромінення +/- 10°.
Але важливо розуміти, що С-71К “Ковер”, який дослідили в ГУР МОУ, є лише початковим етапом робіт зі створення вже озброєння іншого типу – С-71М “Монохром”, що призначений для автономного виявлення та автономного знищення цілей. Інформація про цей зразок відома завдяки патенту RU2816326C1 від 28 березня 2024 року, який отримала “ОАК”.
Згідно з патентом, йдеться про створення “автономного авіаційного засобу ураження”, який обладнаний візуальною системою самонаведення, що дозволяє “самостійно приймати рішення на ураження цілі згідно з базою даних цілей” без втручання оператора. Цей режим визначений як пріоритетний, але існує можливість управління С-71 з самого літака або наземного пункту управління. Зазначено, що у разі відсутності цілі у визначеному районі – засіб може атакувати об’єкт із заздалегідь відомими координатами.
При цьому слід звернути увагу на те, що у січні поточного року російські пропагандисти повідомили про ураження С-71 пускової установки HIMARS під час її пересування, опублікувавши відповідне відео. На ньому засіб ураження потрапляє у кадр, але не піддається ідентифікації через погану якість.
Слід також додати, що носіями С-71М “Монохром” визначені не лише Су-57, а їх новітня модернізація Су-57М1, перша партія яких була передана так званим “ВКС” на початку 2026 року. Ці літаки, як заявлено, отримали вдосконалену систему управління озброєнням з новим програмно-апаратним забезпеченням, що дозволяє застосовувати цю зброю.
Ймовірно, йдеться про засіб програмування та керування С-71М “Монохром”. Разом з тим, запускати заздалегідь запрограмовані та/або керовані з інших джерел ці засоби, найімовірніше, можуть і інші літаки.