“Картман”: Два тижні в одному окопі з загарбником, переконав його здатися – дивовижна оповідь

Український воїн, перебуваючи в російській неволі, вмовив окупанта здатися.

Більше двох тижнів в одному укритті з противником без харчів та пиття — ось такий тернистий шлях пройшов військовослужбовець 118-ї механізованої бригади Вадим з позивним «Картман». Опинившись без взуття під прицілом ворожого автомата, він не тільки врятувався, а й зумів за допомогою маніпуляцій і бесід переконати окупанта покинути зброю.

Про дивовижну історію порятунку та стійкості розповіла кореспондентка ТСН Дарина Назарова.

Загибель побратима та полон

Страхіття для Вадима почалися 13 березня на Запорізькому напрямку. Позицію українських оборонців росіяни в буквальному сенсі зрівнювали з землею мінометами та дронами. Неподалік від Вадима вибухнув снаряд.

«Картман», піхотинець 118-ї ОМБр: «Нас дуже сильно контузило. Я отямився за мить до вибуху, він влучив прямо над головою. Побратима завалило, йому поламало коліна. Я намагався його розкопати, але бачив — він просто вмирав».

Після смерті товариша Вадим, без взуття, лише в шкарпетках, побіг до сусіднього укріплення, сподіваючись на підтримку, але потрапив прямо в руки окупанта.

12 діб без води: ковпачок, щоб не «віддав душу»

Наступні 12 діб український вояк перебував під прицілом росіянина. Їжі не було зовсім, воду окупанту зрідка доставляли дроном — тільки по 0,5 літра на добу.

«Він давав мені тільки ковпачок води на день, щоб я не помер. Збирали дощову воду та конденсат, коли йшли дощі», — пригадує захисник.

Не дивлячись на виснаження та обморожені ноги, Вадим усвідомив: його єдиний шанс — переконати супротивника перейти на інший бік. Він почав говорити росіянину, що в українському полоні його нагодують і він залишиться в живих. Окупант, який сам страждав від голоду, нарешті погодився.

Табличка «Допоможіть» та мамині пиріжки

Щоб подати знак своїм, Вадим написав прохання про допомогу на картоні та вийшов з укріплення.

«Картман», піхотинець 118-ї ОМБр: «Виходжу на поле та просто показую табличку. Дрон зависає, думаю — зараз або вибух, або те, чого я прагну. І тут чую українську мову з рації, яку скинули: „Хлопці, ми вас побачили. Не переживайте, ми вас заберемо“».

Першим «вітанням» від побратимів стала домашня їжа, яку дроном скинули прямо до укріплення. З’ясувалося, що ці пакунки передала мати Вадима, яка навіть не підозрювала, що годує сина в полоні. 28 березня за Вадимом і росіянином приїхала евакуаційна автівка.

Мрії про «смачну воду» та шлях до одужання

Зараз Вадим перебуває в лікарні в Запоріжжі. Через тривале перебування на холоді без взуття він сильно обморозив ноги, тому поки пересувається на візку. Його дружина Леся, яка два тижні вважала чоловіка зниклим безвісти, зараз не відходить від нього ні на крок.

Вадим зізнається: у полоні, щоб не збожеволіти, він уявляв свій майбутній бізнес.

«Думав про соковите яблуко, як нарізати його скибочками, заливати водою, щоб воно настоялося… Уявляв, що хочу робити „смачну воду“», — розповідає боєць.

Росіянина-перебіжчика передали СБУ, згодом його планують відправити на обмін. Сам Вадим після реабілітації на заході України має намір знову повернутися до строю.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ПОСИВІТИ МОЖНА! Піхотинець опинився в ЗАРУЧНИКАХ у росіянина й умовив ЗДАТИСЯ В НАШ ПОЛОН!