Це явище становить загрозу мільярдам створінь, що беруть участь у великих нічних переміщеннях, і може прискорити кліматичну катастрофу.
Океан / © Shutterstock
У Світовому океані відбуваються таємничі та бентежні зміни. Недавні дослідження Плімутської морської лабораторії вказують: чималі площі водної гладі почали темнішати. Цей процес, котрий науковці іменують «потемнінням океану», охопив вже близько 20% водної території планети та несе пряму небезпеку найбільшій міграції біомаси на Землі.
Про це інформує News Cientist.
Морський дослідник Тім Сміт та його співробітники виявили цю тенденцію, аналізуючи супутникові дані за останні 20 років. За його словами, вода стає менш проникною для світла, що суттєво змінює життя морських екосистем.
Чому океан стає мутним
Причини потемніння відрізняються залежно від регіону. У прибережних зонах ключовим фактором є діяльність людини на суходолі. Зміни у використанні земель, зокрема перетворення лісів на сільськогосподарські угіддя, призводять до того, що річки змивають у море велику кількість органічних речовин та зв’язаних часток.
«Під час паводків річки переносять значно більше частинок і розчинених органічних речовин, які надають воді відтінку „завареного чаю“», — пояснює Сміт.
Окрім того, добрива з полів стимулюють надмірне цвітіння фітопланктону. Хоча ці мікроскопічні організми є основою життя, їхня надмірна концентрація утворює щільний шар, який не дозволяє сонячним променям проникати вглиб.
У відкритому океані ситуація ще більш складна. Через зростання температури та зміни солоності води виникає явище стратифікації — утворення стійких поверхневих шарів, які не змішуються. Це зосереджує поживні речовини та світло вгорі, викликаючи аномальний ріст водоростей.
«Ми бачимо складну взаємодію змінених глобальних моделей циркуляції та більш локальних змін клімату. Це все сприяє розмноженню фітопланктону і робить внесок у загальне потемніння відкритого океану», — відзначає дослідник.
Щовечора в океані відбувається тиха, але велична подія: мільярди істот (зоопланктон, криль, невеликі риби) піднімаються з морських глибин до поверхні, щоб повечеряти під покровом ночі. Це найбільша міграція біомаси на Землі, що налічує близько 10 квінтильйонів особин.
Зоопланктон орієнтується на ступінь освітленості. Удень вони переховуються на глибині 200–300 метрів від хижаків, а вночі виринають. Проте потемніння води «стискає» їхній життєвий простір.
«Якщо з’являються затінені території, площа проживання у верхніх шарах океану скорочується на десятки, якщо не сотні метрів. Це приблизно, якби населення Лондона розмістили в Гайд-парку», — порівнює Сміт.
Коли світло не сягає глибоко, хижакам, що орієнтуються на зір (наприклад, тунцю), стає простіше полювати у вузькому освітленому шарі, що може порушити харчові ланцюги та підірвати світове рибальство.
Потемніння океану впливає не лише на рибу, а й на здатність планети «дихати». Зоопланктон відіграє важливу роль у кругообігу вуглецю: поїдаючи фітопланктон на поверхні, вони транспортують вуглець на глибину. Коли ці істоти гинуть, їхні тіла опускаються на дно, «замикаючи» вуглець на століття.
Якщо через темну воду зоопланктон припинить опускатися глибоко, вуглець залишатиметься у верхніх шарах і швидше повертатиметься в атмосферу, посилюючи парниковий ефект.
Чи є надія на порятунок
Вчені вважають, що прозорість прибережних вод можна відновити. Для цього потрібно змінити підходи до землеробства, скоротивши використання добрив та захищаючи ґрунти від ерозії. Проєкти на зразок британського AgZero+ вже працюють із фермерами, щоб зробити сільське господарство кліматично нейтральним і зменшити стік поживних речовин у річки.
Проте боротьба з потемнінням відкритого океану вимагає глобальних дій з подолання потепління, оскільки саме зміна температури є головним фактором «затемнення» планети зсередини.
Нагадаємо, рибальські команди біля узбережжя США продовжують ненавмисно витягувати з океану старі боєприпаси з хімічними речовинами. Через контакт із ними члени екіпажів отримують серйозні хімічні опіки, а вилов доводиться утилізувати.