Які резерви амуніції вичерпаються вже протягом кількох днів або тижнів, а яких вистачить на місяці чи навіть роки, якщо США та Ізраїль атакуватимуть Іран з тією ж інтенсивністю, як у перші 16 днів воєнних дій
Своєчасне відновлення резервів амуніції, нарощування швидкості виготовлення як захисного, так і наступального озброєння та розробка доступних засобів протидії та знищення – важливий перелік цілей для сучасної оборонної промисловості, і ці питання вперше постали після повномасштабної агресії РФ проти України, а тепер їх чітко висвітлила війна в Ірані, коли за короткий термін виснажуються запаси озброєнь, на поповнення яких потрібні місяці або навіть роки.
Відомий аналітичний центр RUSI представив цікавий матеріал, в якому детально проаналізував витрати тих чи інших видів амуніції США, Ізраїлю та їхніх союзників у війні проти Ірану.
Раніше ми вже повідомляли про те, запаси яких протиракет найбільше виснажилися, а в цьому матеріалі поговоримо вже про наступальну зброю в контексті витрат, а також про те, скільки ще тих чи інших засобів ураження залишиться, щоб з тією ж швидкістю знищувати режим в Ірані, оскільки саме це було визначено однією з ключових цілей операції.
Як і минулого разу, зауважимо, що в дослідженні оцінюються дані за перші 16 днів війни в Ірані, отже, на поточний момент показники можуть бути значно більшими.
Загалом виходить, що якщо США та Ізраїль продовжать з тією ж інтенсивністю бомбардувати Іран, то вже протягом квітня вичерпаються запаси аеробалістичних ракет Blue Sparrow (більше половини, 56 зі 100); ракет Rampage, зроблених з ракет “поверхня-поверхня” EXTRA (244 з 500), балістичних ракет ATACMS та PrSM (320 з 700), ракет “повітря-поверхня” Popeye Turbo/Crystal Maze II (120 з 300); крилатих ракет/боєприпасів, що баражують, Delilah (160 з 500).
Це, так би мовити, перша та найбільш “небезпечна” категорія, де представлені найкритичніші позиції. Але насправді не дуже райдужна картина складається у “другій” категорії”, в якій виділено те озброєння, резерви якого закінчаться в травні-грудні поточного року. Це AGM-158 JASSM/JASSM-ER (912 з 3500); керовані авіаційні бомби Spice-2000/1000 (900 з 4000); крилаті ракети Tomahawk (535 з 3200); протикорабельні ракети AGM-158C LRASM (55 з 440); недорогі ударні дрони типу LUCAS/Scorpion (520 з 5000); ізраїльські запаси JDAM (551 з 8000).
Врешті-решт, певної кількості амуніції вистачить на довше. Наприклад, AGM-88 HARM/AARGM-ER – до січня 2027, до травня наступного року – AGM-154 JSOW. У 2029 році закінчаться запаси AGM-144 Hellfire, у 2030 – GBU-39 SDB та JDAM, і аж у 2033 – GMLRS/GMLRS-ER. І, знову ж таки, не можна сказати, що США чи Ізраїль використовують менше цієї амуніції в порівнянні з іншою – просто їхні резерви більші.
Ще один важливий момент, який варто врахувати під час аналізу використання амуніції – це, власне, оцінка результативності ударів. І, принаймні, на поточний момент, попри ультиматуми США до Ірану, включаючи бажання припинення ядерної програми країни, Тегеран – принаймні публічно – на жодні поступки не погоджується, висуваючи у свою чергу власні вимоги – повне припинення атак на країну, гарантії безпеки тощо.
Попри все, все ж певний ефект американська та ізраїльська кампанія має – зокрема, це значне зменшення чисельності іранського флоту, протиповітряної оборони тощо. Водночас, враховуючи підготовку до бойових дій елітної 82-ї повітряно-десантної дивізії, США навряд чи завершать війну проти Ірану найближчим часом.