З якого часу китайці взялись за модернізацію своєї репліки МиГ-19 під індексом J-6 у реактивні дрони J-6W, де концентруються ці апарати та до якого плану застосування можуть готуватись
НОАК накопичила чималу кількість реактивних безпілотних авіаційних комплексів J-6W, що є переробкою із J-6, копії радянського винищувача МиГ-19, виведеного з експлуатації ще у 2010 році. Найнижча оцінка вказує на межі від 700 до 1000 безпілотників J-6W, водночас сам Китай може мати від 1000 до 3000 літаків J-6, придатних для трансформації у реактивні дрони.
J-6W здатен нести 250 кілограмів корисного вантажу та подолати відстань до 700 кілометрів з льотною швидкістю до 1600 км/год. Тому постає резонне питання про те, яку роль для таких БПЛА може бачити сам Китай.
Як зазначає у своїй статті портал Army Recognition, по китайським J-6W аналітики японського Національного інституту досліджень з питань оборони (NIDS) визначають таку картину. Декілька сотень цих літальних апаратів скупчено на аеродромах, розташованих неподалік Тайванської протоки, при цьому фіксуються випадки базування J-6W поряд із винищувачами J-16 (китайський “аналог” російського Су-30МКК).
Сумнівно, що тут може йтися про версію, що китайські військові просто накопичують “мертвий вантаж” (тобто авіатехніку, яку не збираються використовувати) на передових авіабазах, разом із сучасними одиницями авіатехніки. Хоча б тому, що ці J-6W розташовуються на стоянках таким чином, щоб за необхідності дрони можна було без проблем відбуксирувати для переміщення на стартові позиції.
Окрім того, на тих летовищах Китаю, де помічено базування J-6W, триває зведення додаткових укриттів, стоянок та злітно-посадкових смуг. Це може свідчити про систематичну підготовку інфраструктури до плану, в рамках якого буде потрібно підняти в повітря одночасно декілька сотень літальних апаратів.
Аналітики японського NIDS роблять припущення, що накопичені J-6W можуть бути використані китайськими військовими в межах плану атаки на Тайвань або як “пастки” для виснаження тайванської протиповітряної оборони, або ж як реактивні дрони-камікадзе, що можуть нести 250 кілограмів бойового заряду.
Водночас в обох випадках чітко передбачається використання одразу декількох сотень літальних апаратів в одній атаці, для формування ефекту “перевантаження” ППО Тайваню. Оскільки для відбиття атаки до 1000 дронів J-6W може знадобитися до 2000 зенітних ракет, при цьому частина цих реактивних БПЛА все одно може прорватись до визначених цілей.
Далі від Defense Express хочемо наголосити на наступному. На перший погляд, вищеописане може виглядати як засвоєння Китаєм висновків щодо використання БПЛА на основі досвіду російсько-української війни та бойових дій на Близькому Сході. Проте з іншого боку, Китай ще з 2010 року проводив поступові роботи з переобладнання списаних J-6 на реактивні безпілотники J-6W, проте перша офіційна презентація по яких відбулась в Китаї лише восени 2025 року.
Тому напрошується загальний висновок: коли йдеться про практику інших країн в сегменті БПЛА, то слід оцінювати не лише ступінь схожості до практики України в цьому питанні, але й також – ресурсну та концептуальну базу, і тривалість зусиль іншої країни в цьому напрямку.
413 полк СБС “Рейд” проводить збір на потреби своєї роти зенітних БПЛА, який можна підтримати за вказаними реквізитами:
посилання на банку – https://send.monobank.ua/jar/5dZxSu9x4B
номер картки банки – 4874 1000 2019 7854
Іван Киричевський, військовослужбовець 413 полку СБС “Рейд”, експерт Defense Express