Для чого Україні повертати останки супротивників та як діють загони під прицілом FPV-безпілотників.
Село, де розшукують тіла окупантів / © ТСН
Діяльність з пошуку останків полеглих загарбників нині відбувається на Донеччині — саме в тих місцях, де йшли жорстокі бої в кінці літнього періоду та восени. Це небезпечна справа: за пошуковцями безперервно полюють ворожі дрони, а під тілами нерідко виявляють «сюрпризи» у вигляді гранат.
Про людей і техніку, які розшукують останки ворогів, і про те, чому це життєво необхідно Україні — у спеціальному матеріалі кореспондентки ТСН Наталі Нагорної.
Готування: 10 хвилин на підготовку та рушниця від дронів
Об’єднана група пошуку та евакуації функціонує оперативно. На підготовку — лише 10 хвилин. Потрібно оглянути транспорт, наповнити «незамерзайку» і приготувати зброю. Цього разу з ними — рушниця. Це захист не від піхоти, а від російських безпілотників.
Ігор Журбенко, очільник об’єднаної групи: «Там ще можуть залишки никати живі. Їх знешкодили тиждень тому, але досі прочісують».
У наплічниках найважливіше — чорні мішки.
Група вирушає тільки після «позитивного сигналу» від бойових підрозділів. Працювати повинні не більше двох годин: виявили, завантажили — і «бережи Боже ноги».
Села-привиди та замасковані пастки під тілами
Розшук відбувається в зруйнованих селах, де не лишилось жодного жителя. Сергій та Ігор у повному обмундируванні обстежують подвір’я. У битвах за це село полягли і українські бійці, але коли росіян звідси вигнали, тіла наших воїнів відразу вивезли. До загиблих окупантів черга дійшла тільки зараз, коли село зачистили.
Чому ми так наражаємося на небезпеку заради супротивників? Відповідь проста: відповідно до правил міжнародних угод, ми зобов’язані це робити. Але головне — щоб Росія повертала полеглих українців, наша країна повинна повертати полеглих росіян. Це обмінний фонд, який дає можливість забрати наших воїнів додому.
У безлюдних селах пошук ускладнюють голодні собаки, які розносять останки. Діяльність постійно зупиняє повідомлення: «FPV у вашому районі!». Доводиться зупинятися та переховуватися у напівзруйнованих будівлях.
Окупанти, відступаючи, часто закладають міни під тіла своїх же «побратимів».
«Обережно, граната лежить!» — застерігає один із пошуковців, підіймаючи наступне тіло.
Чому пси не шукають росіян
У місії «На щиті» є спеціально навчені пси, здатні миттєво знаходити людей за ароматом. Однак їх залучають тільки для розшуку українських героїв. Такі пси надто цінні, щоб ризикувати ними на територіях, куди долітають ворожі снаряди, заради евакуації окупантів.
Для розшуку ворогів у лісосмугах потрібно залучати саперів. Під шаром опалого листя тіла важко й помітити. За один виїзд із невеликої посадки група виносить до шести мішків.
Роботи на полі битви
У місії «На щиті» також випробовують наземні роботизовані комплекси. Це гусеничні машини зі спеціальною платформою-ношами.
Сергій на позивний «Корінь»: «Ця машина може затягувати на себе тіло під кутом 30 градусів. Одну таку ми вже втратили на Запоріжжі — робот успішно завантажив загиблого солдата, але був знищений FPV-дроном на зворотному шляху».
Завершення подорожі — морг і репатріація
Коли знахідки привозять у тил, їх складають до спеціальних рефрижераторів. Всередині — чорні мішки та іржаві жетони з написом «Вооруженные силы России».
Ці останки не затримаються тут надовго. Під час наступної репатріації їх повернуть до РФ. Це єдина причина, чому вони тут — щоб звільнити місце для наших полеглих, які повинні нарешті повернутися додому «На щиті».
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 20:00 НАЖИВО! ПІДСУМКОВІ НОВИНИ П’ЯТНИЦІ, 16 СІЧНЯ